Форум » Корупція » нелегалы » Ответить

нелегалы

2300: 2007-11-30 15:48:13 :: Життя -> Нелегали Сусіди не дружать із родиною біженців, яка вже 3 рік мешкає в Ужгороді 45-річні біженці з Іраку Сюзан Маруф, її чоловік Замал Кадер та їхній 4-річний син Айо третій рік живуть в Ужгороді. 2001-го родина втекла зі своєї країни. Сюзан — колишня журналістка, нині не працює. Сім’я живе на гуманітарну допомогу. — Я працювала в газеті ”Ірак”, яка належала синові Саддама Хусейна, покійному Удаю, — зустрічає Сюзан у двокімнатній хрущовці на пр-ті Свободи в Ужгороді. Поряд із нею грається чорнявий хлопчик — син Айо. Жінка розмовляє мішаниною англійської та російської мов. — В Іраку чомусь вирішили, що я належу до партії Хусейна. Хоч я його не любила, як і більшість іракців. Мій брат загинув від рук військових. Сказали, що вб’ють і мене, якщо лишуся в країні. На другому місяці вагітності я із Замалом продала квартиру в елітному районі Багдада й утекла до Санкт-Петербурга. Узяли з собою 25 тисяч доларів. Два роки жили в Росії. Але там було тяжко, — зітхає жінка. 2005-го Сюзан, Замал і Айо нелегально дісталися України. — Іракці, які живуть у Києві, порадили: ”Їдьте в Україну, тут краще”, — розповідає Сюзан. — До кордону з Білоруссю нас везли автобусом. Заплатили за це мафії тисячу доларів. Потім тікали через кордон до Словаччини. Айо, — показує на сина, — мав один памперс на дві доби. Двоє хлопців вели нас уночі через кукурудзяне поле біля Мукачевого. Вони втекли, і ми загубилися. Разом із двома пакистанцями нас затримали прикордонники. Родина півроку жила в пункті для нелегалів у Мукачевому. Благодійна організація згодилася оплачувати щомісяця $200, аби сім’я з немовлям винайняла квартиру. Торік в Ужгороді Сюзан познайомилася з журналісткою з Нідерландів. — Попросила допомогти мені. Та Елві лише дала адресу міжнародної організації ”Репортери без кордонів”, — ділиться жінка. — Я написала їм листа півроку тому. Вони просять надіслати у Францію моє посвідчення. Але воно — у валізі, яку забрав наш товариш Алі Багаб. А він утік до Фінляндії. ”Їдьте в Україну, тут краще” Жінка наливає чаю і ріже пиріг з вишнею. — Це тістечко принесла Юдіта, свідок Єгови, — усміхається. — Ще маю подругу в центрі ”Вікно в Америку” Майю Тарасову. Вона навчила мене користуватися Інтернетом. А більше ніхто зі мною не товаришує. — Чому? — запитую. — Не знаю, — знизує плечима Сюзан. — Якось зазирнула до сусідки навпроти. Хотіла поділитися картоплею, яку нам принесли з благодійної організації. Та Ірина сердито відказала, що в Україні не прийнято ділитися продуктами. Коли прошу її щось позичити, відмовляє, — опускає очі жінка. — Сусід Андрій вітається з нами, але ми не товаришуємо. Айо курдською просить Сюзан погратися з ним. — Син розмовляє російською, українською, курдською і трохи англійською, — мати садить хлопчика на коліна. — Замал також уміє російською. Він пішов навідати товариша — іракця, який мешкає в готелі. Айо ходить до місцевого дитсадка N12. Сюзан цілими днями читає Біблію. — Я — мусульманка. Але Коран і Біблія майже однакові. Я не бачу різниці, — зауважує жінка. — Чому не працюєте? — питаю. — Не можемо влаштуватися на роботу, — пояснює Маруф. — Благодійних продуктів нам бракує. Замал звик гарно їсти й пити, курити, — показує на пачку цигарок ”Мо” на поличці. — Він — інженер, у Іраку добре заробляв. Тому мій брат із Німеччини час од часу висилає нам по 1500 доларів на харчі. Купуємо м’ясо, курей, хороший чай. Одяг для родини надає організація ”Ніка”. — Раніше я не мала теплих чобіт, — зізнається жінка. — Ходила в тісних, натерла мозолі. Улітку одягала утеплені зимові штани. А тепер маю хороший одяг і черевики. 1961, 25 грудня — Сюзан Маруф народилася в м. Сулейманія на півночі Іраку 1999 — познайомилася з інженером Замалом Кадером 2001 — побралися 2003 — виїхали до Росії, народився син Айо 2005 — родина втекла до України, оселилися в Ужгороді 2006 — попросили статусу біженців Сніжана РУСИН "Газета по-українськи"

Ответов - 45, стр: 1 2 3 All

пьспаблорпабрпб: 13.03.08 (11:36) Геннадий Москаль: Педофилы, извращенцы и маньяки массово едут в Украину С нелегальной миграцией в Украине борются все кому не лень: правоохранительные органы, Госкомитет по вопросам национальностей и религий, пограничники и даже Кабмин с Секретариатом Президента. Операции, мероприятия, резонансные PR-кампании в СМИ – и все без толку. Процесс идет, а эффективность его, прямо скажем, нулевая: нелегальные мигранты облюбовали Украину всерьез и надолго. В подтверждение сказанному – всего две необременительных арифметических задачки. По информации комитета ВР по вопросам прав человека, национальных меньшинств и международных отношений, только в 2007 году государственную границу Украины пересекли 51 млн 200 тыс иностранцев. Из них въехали 26 млн 160 тыс, а выехали 25 млн 040 тыс иностранных граждан. Таким образом, разница составляет 1 млн 012 тыс. В то же время на учете в МВД в настоящее время состоят 279 тысяч иностранных граждан. Отнимите это число от 1 млн 012 тыс человек и получите на выходе: ровно 733 тысячи нелегальных мигрантов живут рядом с нами и в ус себе не дуют. «Как такое может быть и возможно ли это вообще?» – поинтересовался ИМК («ИнтерМедиа консалтинг») у заместителя Главы комитета ВРУ по борьбе с организованной преступностью и коррупцией, автора Закона о государственной миграционной службе Геннадия Москаля. – В свое время Украина сделала огромную глупость, ратифицировав Закон о реадмиссии с Европейским Союзом. Мы к нему не готовы. Сегодня ясно, что граждане ЕС имеют право возвращать любого нелегального мигранта восвояси, как только он заявил, что прибыл на их территорию из Украины. Если в кармане такого человека полиция обнаружила чек, согласно которому он приобрел в украинском супермаркете, к примеру, пакет кефира, все – пиши пропало, он, как говорится, «наш клиент». Такого «гастролера» на совершенно законных основаниях из любой западной страны могут тот час депортировать на территорию Украины. – Такие случаи – далеко не редкость. И что нам делать с сотнями тысяч таких нелегальных мигрантов? – Во-первых, мы должны подписать соглашение о реадмиссии с Беларусью и Россией. Но они в этом не заинтересованы. Кроме того, мы должны подписать соглашения еще с 25-ю государствами, чтобы они, в свою очередь, по закону могли возвращать «гастролеров» в их родимые Афганистан, Шри-Ланку, Сьерра-Леоне, Чад и другие страны с низким уровнем развития экономики. Но за два ближайших года мы, скорее всего, не подпишем эти соглашения. В мире есть страны, население которых вообще живет без контроля со стороны центральных органов власти. Там управляют повстанцы или никем не признанные режимы. В некоторых из этих стран вообще идет гражданская война. Выходцев из этих государств в сытой и благополучной Европе вообще никто не ждет. Вот почему они пытаются осесть в Украине. Именно поэтому так остро стоит проблема создания единой миграционной службы, которая должна заняться незаконными мигрантами. А сегодня как? Кто только ими не занимается! Это и Уполномоченный ВРУ по правам человека, и МВД, и Администрация государственной пограничной службы Украины, и Государственный комитет Украины по вопросам национальностей и религий… Плюс к этому – Секретариат Президента Украины и Секретариат Кабинета Министров Украины. А толку-то? Когда у нас была Госкоммиграция – это еще было хоть как-то понятно. Но сегодня, когда у нас при церкви действуют пункты по сбору беженцев – этого нет ни в одной стране мира! Если бы такие пункты и финансировались за счет церкви, тогда все объяснимо. Но ведь финансирование идет из государственной казны... Я думаю, все эти структуры нужно объединить. Что нас разъединяет? Узковедомственные интересы. Никто ничего не хочет никому отдавать! СБУ тоже сегодня занимается нелегальной миграцией. Но извините, в наше время агенты иностранных разведок не идут через канал нелегальной миграции. Они проникают в страну с дипломатическими паспортами, через международные организации и тому подобное. И стоит ли СБУ так рьяно заниматься нелегалами? Или возьмем пограничников. Если бы пограничная служба Украины была в системе МВД, как в других странах, то она бы имела право действовать на всей территории Украины. Но сегодня, согласно закону, она действует только на границе и в пограничной зоне. – Что будет в Украине с нелегальной миграцией через два-три года? – Мне страшно об этом подумать. Наша страна превратилась в проходной двор. И это нужно признать как свершившийся факт. Но произошло это потому, что мы поставлены в дискриминационные условия по отношению к европейским государствам. В Киргизию или Россию едем без виз. А в западные страны – только по визам. Вы посмотрите, как дело оборачивается: сегодня все педофилы, извращенцы, разного рода маньяки, которые раньше пытались найти себе пристанище на Филиппинах, в иных азиатских государствах, прут сотнями и тысячами в Украину. Это – настоящая трагедия для нашего общества. Нигде больше в мире вы не найдете такого количества бесхозных детей, как у нас. Прогуляйтесь по Киеву, за час вы насчитаете тысячи таких детей. Наша страна превращается в публичный дом. У нас буйным цветом расцветает секс-индустрия. И, что характерно, секс-индустрия не для нормальных людей, а именно для всякого рода извращенцев, которые со всего мира слетаются сюда, словно мухи на мед. А болезни, которые они сюда завозят? Украина до сих пор не победила туберкулез и другие не менее опасные заболевания. А какие болезни «транспортируют» на нашу землю выходцы из стран Африки, Азии и Латинской Америки? В Закарпатье наши соотечественники «подхватили» брюшной тиф, чуму, другие недуги. Об этих болезнях мы уже давным-давно забыли. Откуда они взялись в украинских семьях? Ответ лежит на поверхности. Украина – на первом месте в Европе по нелегальной миграции, занимает лидирующие позиции по распространению СПИДа и по детской порнографии. И – на первом месте по наркотизации населения. Если каких-то пять лет назад начинающие наркоманы не знали, что такое героин, кокаин, экстези, амфитамины, то сейчас эти наркотики крепко прописались в среде наркозависимых граждан. А еще совсем недавно наркоманы на все сто процентов «сидели» на отечественном маке и конопле. Сейчас это наркотическое зелье занимает лишь 40 процентов в «меню» украинских наркоманов. Откуда к нам поступают синтетические наркотики? Их сюда завозят нигерийские поставщики, нелегальные мигранты из Сьерра-Леоне и других стран. Отечественные коррупционеры в пагонах вместо того, чтобы бороться с этим злом, фактически покрывают иностранных наркокурьеров. Наркотрафик в нашем Отечестве процветает. И это факт! Для содержания незаконных мигрантов благополучная Европа из всего обещанного выделяет нам лишь 50 млн долларов. Извините, но за эти деньги мы не построим даже один пункт по приему и содержанию мигрантов. А сколько таких пунктов нам понадобится уже в ближайшее время? Об этом в правительстве никто точно сказать не может. Незаконные мигранты – это мина замедленного действия. – Что же делать? – Вопрос создания единого органа исполнительной власти по вопросам миграции давно перезрел. Это необходимо было сделать вчера, позавчера! Чтобы не было поздно вообще, давайте создадим его в ближайшее время, пока в структуре Министерства внутренних дел. Здесь отлажены все коммуникации, создана инфраструктура, есть помещения, компьютеры и т. д. Мы должны отбросить на второй план все ведомственные амбиции и создать единую гражданскую миграционную службу. Это должна быть служба, которая и выдает паспорта, и осуществляет весь процесс контроля за иностранными гражданами и нелегальными мигрантами на территории государства. Если нужно, при МВД есть достаточно «Беркутов» и «Соколов», которые организуют облаву. Но давайте говорить по существу: ловят сегодня тех, кто не имеет крыши над головой. И я хочу ответственно заявить: МВД, СБУ, Государственная пограничная служба сегодня «крышуют» этот нелегальный бизнес. Уровень коррупции здесь колоссальный. Если все перечисленные службы до настоящего времени не смогли обеспечить этот участок работы, то их надо сгруппировать в одну, поставить под контроль государства и общественности, средств массовой информации – и тогда дело сдвинется с мертвой точки. – Геннадий Геннадиевич, сегодня нельзя не замечать и нарастающего протеста общественности против волны незаконных мигрантов… – Я тоже это вижу. Созданы новые общественные организации: «Движение против нелегальной миграции в Украине», ксенофобские структуры, организации скинхедов… Их руководители подчас спрашивают: «Если государство ничего не делает, то почему вы нам не даете навести порядок с нелегальными мигрантами? Мы не можем терпеть этот бардак и наблюдать, как Украина превращается в проходной двор». Чтобы навести порядок в нашем общем доме, нужна лишь воля Кабинета Министров, воля парламента – для принятия закона. Но главное не в этом. Можно отловить сто, двести, триста тысяч нелегальных мигрантов. Но куда их девать? В Украине нет ни одного пункта, где этих людей можно было бы содержать. И еще: сколько необходимо заложить в государственном бюджете средств, чтобы наладить, к примеру, хотя бы депортацию нелегальных мигрантов с нашей территории? А как депортировать граждан тех стран, с которыми Украина не имеет дипломатических отношений? Вопросов пока больше, чем ответов. – И все же, медлить – себе дороже. Как говорится, «промедление смерти подобно»… – Чтобы создать нормальные условия для работы в этом направлении, чтобы подписать договоры с заинтересованными государствами, Украине необходимо, как минимум, с кем-то сотрудничать. Парадокс: к примеру, в России и Беларуси есть государственная миграционная служба. Их руководители спрашивают: «А кто от Украины будет представлять аналогичные структуры, с кем подписывать договоры?» Не с кем! А ведь так не бывает. Россияне и белорусы удивляются: «Странные вы люди, украинцы. Имеете самый большой объем нелегальной миграции в мире и не имеете государственной гражданской миграционной службы!». Во всех цивилизованных странах государственные миграционные службы ведут реестр избирателей. У нас такого реестра, кстати, нет до сих пор. Кроме того, государственные миграционные службы отслеживают демографическую ситуацию. В Украине, увы, ее не отслеживает никто, а по темпу вымирания населения мы заняли печальное первое место в Европе. Государственные миграционные службы в западных странах следят за тем, сколько и кому необходимо дотаций, субвенций, субсидий, исходя из данных переписи населения. У нас об этом даже не слыхивали! Еще раз подчеркну: нельзя, чтобы за этот серьезнейший вопрос отвечали сразу несколько министерств и государственных комитетов, а также секретариаты Президента и Кабинета Министров. Это не воспринимается мировым сообществом. Главное сегодня – перейти от разговоров о необходимости создания единого органа исполнительной власти по вопросам миграции к делу. Иначе скоро будет поздно что-то изменять и дополнять. Вообще. Мы дошли до критической точки. И если «заболтаем» эту проблему, то через очень короткое время столкнемся с тем, что поток нелегальной миграции буквально утопит Украину.

fgsfgrxck: 20.03.08 (16:06) Чи закриють закарпатське "Павшино" для нелегальних мігрантів? "… ми, депутати обласної ради, просимо сприяти у вирішенні питання щодо закриття МТТ "Павшино", - звернулися до Кабміну минулого тижня на сесії закарпатські депутати. Звернулися вкотре. Чи ж, нарешті, результативно? Вже кілька років поспіль закарпатці вимагають від Кабміну поставити кому у цьому наболілому реченні «Павшино» тримати не можна ліквідувати". Та що там звернення – Кабмін двічі навіть приймав постанови, якому відомству передати пункти утримання нелегальних мігрантів. Обидві залишились лише на папері. Так, ніби нелегальна міграція – “хвороба”, у якій винні самі закарпатці, а тому самі й повинні… спокутувати! З’явився пункт тимчасового тримання нелегальних мігрантів “Павшино” теж унаслідок аж двох постанов Кабміну. Перша, від 10 квітня 2001 року – у рамках, виявляється, “реалізації пріоритетних положень Програми інтеграції України до ЄС». Нині це викликає хіба гірку посмішку: заради «інтеграції до ЄС» ми отримали купу проблем з табором тимчасового тримання нелегальних мігрантів, тоді як нашу державу ніхто навіть не обіцяє прийняти до європейської спільноти, а кожен українець, аби отримати дозвіл поїхати навіть до найближчої країни, повинен назбирати віз різних довідок, мало не доводячи, що він не верблюд. Друга постанова Кабміну стосувалася виконання комплексної програми профілактики злочинності на 2001-05 роки. Але, як показала практика, існування МТТ «Павшино» тільки сприяє загостренню криміногенної ситуації у нашому краї. Постанови — постановами, а реально для утворення притулку для нелегалів рішенням сесії облради від 12 квітня 2001 року майно колишнього військового містечка закріпили за Мукачівським прикордонним загоном і виділили 300 тис. грн. для його облаштування. Усе це робилося у часи губернаторства на Закарпатті Геннадія Москаля. Він звертався з проханням допомогти коштами на забезпечення табору до Представництва Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців (100 тис. дол.), до прем’єра Анатолія Кінаха (250 тис. грн.). Однак коштів від нашої держави для «Павшино» Закарпаття так і не отримало. Годували і обслуговували біженців зі свого й без того скромного бюджету мукачівські прикордонники. Натомість у липні 2003 року вийшла ще одна постанова Кабміну, яка передбачала передати МТТ Державному комітету у справах національностей та міграції. І обласна сесія у червні 2005 прийняла про це відповідне рішення. Щойно взялися до справи, як за кілька місяців уряд прийняв нове рішення — передати пункти тимчасового тримання в підпорядкування міністерства внутрішніх справ. Однак УМВС, не в останню чергу через позицію тоді заступника міністра Геннадія Москаля, відмовилось приймати «Павшино». Мовляв, пункт не цивілізований, не визначено його статус, то нащо нам зайві клопоти. І далі прикордонники мусили нелегалів ловити і самі ж їх годувати. До цього залучилися хіба різні благодійні організації, здебільшого із західним фінансуванням. Ці структури надають затриманим також юридичну допомогу і радять звертатися із заявами на отримання статусу біженців. Поки справа вирішується, нелегали залишають «Павшино», намагаються існувати серед нас і знову пробують незаконно перетнути кордон до омріяної Європи. Нині народний депутат, радник міністра внутрішніх справ і заступник голови комітету ВР по боротьбі з організованою злочинністю та корупцією Геннадій Москаль запропонував внести зміни до 25 законів, у тому числі підпорядкувати прикордонну службу міністерству внутрішніх справ та створити у складі цього відомства ще одну, цивільну службу — міграційну. Тоді, мовляв, усі питання нелегальної міграції будуть в одних руках. Бо… нині нелегалами займаються різні відомства, у тому числі СБУ. Хоча за твердженнями самого ж Г.Москаля, хвиля нелегалів до України нині така потужна, що складає небезпеку для держави загалом. А саме це, як відомо, і є прерогативою Служби безпеки. Як ставляться до пропозицій Геннадія Геннадійовича самі прикордонник та інші фахівці — тема окрема. Однак актуальної для Закарпаття проблеми «Павшино» це не вирішує. Адже у недавньому листі з приводу пункту тимчасового тримання до голови Закарпатської ОДА Олега Гаваші пан Москаль повідомляє: «Доводжу до Вашого відома, що пункт… створений незаконно. Згідно статистичних даних Головного управління статистики у Закарпатській області, ПТП «Павшино» в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України не значиться». Але якщо «Павшино» незаконне, то хіба не повинна відповісти людина, яка незаконно його створювала, а це, нагадаємо, і був сам Геннадій Москаль? Далі у листі Москаль нагадує нашій владі те, що та і без того добре знає і саме тому постійно звертає увагу на проблему «Павшино» урядовців — за висновками Міністерства охорони здоров’я, Держгірпромнагляду, Державного пожежного нагляду МНС табір не може перебувати там, де він є, бо це у санітарній зоні хімічного підприємства «Петро Карбо Хем-Мукачево». Тільки один приклад — в інформації за підписом керівника Держгірпромнагляду України від 9.09.2005 сказано: «Пункт … був розташований в межах санітарно-захисної зони станції перевантаження після її введення в експлуатацію. При цьому були грубо порушені межі санітарно-захисної зони підприємства, нормативний розмір якої становить 500 м, а фактично відстань до споруд пункту — 100 м». Але якщо «Павшино» не значиться у реєстрі, не відповідає ні санітарним, ні нормам безпеки, то це не означає, що його немає. Зараз, у таборі перебуває понад 400 осіб, хоча облаштовувався він з розрахунку на 250, а після поліпшень може вмістити до 300 осіб. А торік, траплялося, там одночасно перебували й до 600 нелегалів. Куди подіти нинішніх мешканців табору і куди відправляти тих, кого практично щодня затримують на Закарпатті прикордонники, міліціонери та працівники СБУ? На це немає відповіді автора законодавчих нововведень щодо нелегальної міграції Геннадія Москаля. Що повинно відбутися, аби держава, нарешті, на найвищому рівні почула волання із Закарпаття, що розміщувати тут пункти тримання нелегалів не можна, бо безпосередня близькість до кордону спонукає нелегалів знову здійснювати спроби перетнути кордон; виникнуть тяжкі міжнародні наслідки у випадку масової непокори затриманих, спалаху якоїсь небезпечної хвороби тощо; наявність такого пункту не сприятиме розвитку туристичної привабливості краю, а саме це, вочевидь, повинно бути майбутнім нашого краю; сюди стягуватимуться учасники організованих злочинних груп, що ускладнить криміногенну ситуацію в області. Роман Ковальчук, "Старий Замок "Паланок"

mdjqqqw: Один из трех украинских приютов для беженцев появится в Закарпатье Единственный пока в Украине официальный приют для беженцев, рассчитанный на 200 человек, действует в Одессе. За время его существования в нем побывало около 1000 искателей приюта. Сейчас там проживают 196 человек, 21 из них приняты из других регионов Украины (Винница, Львов, Черновцы и др.) Еще два приюта для беженцев строятся сейчас в Закарпатье и под Киевом, сообщил начальник управления миграционной службы в Одесской области Государственного комитета Украины по делам национальностей и миграции Иван Супруновский. В 2007 году 25 человек получили гражданство Украины. Из общего количества беженцев, состоящих на учете в управлении, гражданство Украины получили 266 человек. «Новый Регион–Украина»


dxhfxgjhk;lljkdf: Тисячі нелегалів штурмують європейські кордони Закарпаття На вулицях гірського краю більшає вихідців із Азії, Африки, Індії... Потік нелегальних мігрантів через спільний українсько-словацький кордон зменшився на чверть. Такі підсумки минулорічної роботи українських та словацьких прикордонників. Але місцеві жителі говорять, що тих осіб, кому не вдалося потрапити до Євросоюзу, стає більше на вулицях закарпатських міст. Тисячі нелегальних мігрантів, вихідців із Азії, Африки, Індії, щодня намагаються потрапити до «омріяних» для них цивілізованих європейських країн. Вони штурмують спільні українсько-європейські кордони із дня в день. Із розширенням меж Шенґену Євросоюз особливу увагу приділив посиленню контролю на своєму східному кордоні. Україні, яка зобов’язалася перед ЄС краще охороняти свої кордони, принаймні західні, також довелось попрацювати. Заступник Головного прикордонного Уповноваженого України Анатолій Горбунко розповів: «Вживається низка серйозних заходів, які пов’язані в першу чергу з технічним переоснащенням наших підрозділів. За цей період ми отримали тепловізійний мобільний комплекс, який використовується в охороні кордону, ми отримали радіолокаційні станції, мобільні комплекси. Також ми підвищили укомплектованість своїх підрозділів за рахунок реорганізації штатної структури, коли збільшили певну кількість особового складу на інших напрямках, більш оперативних, і зменшили за рахунок менш оперативних напрямків». Результатом спільних зусиль стало те, що упродовж минулого року потік нелегальних мігрантів через спільний українсько-словацький кордон суттєво зменшився – на 26 відсотків. «Чесно кажучи, трішки це неприємно і навіть страшно...» У той же час самі закарпатці скаржаться, що їхня область через близькість чотирьох кордонів з Євросоюзом перетворилася останнім часом на «залу очікування» для нелегалів. Таких людей затримують і залишають переважно в пункті тимчасового утримання нелегалів «Павшино», що поблизу Мукачева. Але він не розрахований на велику кількість непроханих гостей. Останнім часом там перебуває 400-500 мігрантів, хоча пункт розрахований лише на 250-300 осіб. Збільшилася кількість вихідців із Азії, Африки, Індії й на вулицях міст і сіл області. Це жителів Закарпаття особливо непокоїть. «З кожним днем усе більше й більше можна спостерігати таких угруповань темношкірих людей, які прогулюються, і яких раніше не було на вулицях міста — по 5-10 чоловік ходять… Чесно кажучи, трішки це неприємно і навіть страшно...», – зауважує місцевий мешканець. Місцева влада говорить, що ані бюджет області, ані інфраструктура не розраховані на те, щоб тут постійно перебувала велика кількість мігрантів. Обласна рада звернулися до Кабінету Міністрів України з проханням терміново прибрати із Закарпаття пункт тимчасового утримування нелегалів і перенести його в східні області країни. Перший заступник голови Закарпатської ОДА Іван Балога заявив: «Я, як депутат обласної ради і як перший заступник, вважаю, що несправедливо і неправильно було насаджене це підприємство в Закарпатті, воно, до речі, ніде не реєструється, не введене в експлуатацію. Жодна структура, яка повинна видавати технічні умови й підписувати акти здавання в експлуатацію, не робила цього: санепідемстанція, Держгірпромнагляд, МНС, екологи – всі вони написали приписи, що це підприємство не є законно розміщене на території Закарпаття. Несправедливо ще з тієї точки зору, що нелегали заходять зі східних областей, а пункт чомусь розташували у Західній...». Закарпатська влада вважає, що, перебуваючи у «Павшині» чи навіть в Ужгороді, який всього за два кілометри від українсько-словацького кордону, мігранти можуть спробувати ще раз потрапити до Європи. Надія Петрів, Радіо Свобода

mdjqqqw: Ученые: Женщины сильнее мужчин пострадают от глобального потепления 7 мая 2008, 09:37 Фото: Reuters Женщины в большей степени пострадают от потепленияЛауреат Нобелевской премии мира Вангари Маатаи выступила с заявлением о том, что в связи с глобальным потеплением и изменением климата женщины пострадают больше, чем мужчины, сообщает агентство Reuters. Такая ситуация связана с тем, что женщины во всем мире больше, чем мужчины привязаны к месту жительства и в большей степени зависят от природы и ее ресурсов. По словам Маатаи, мужчины в случае неблагоприятных климатических изменений способны отправиться на другие территории или даже в другую страну, а вот женщины вынуждены оставаться там, где идет вырубка лесов, случаются засухи и голод. Другой нобелевский лауреат, Джоди Уильямс, полагает, что изменение климата помимо всего прочего еще и представляет угрозу безопасности. Отчасти из-за него, считает она, начался конфликт в суданском Дарфуре. Оба лауреата считают одним из главных виновников изменений климата государство Соединенных Штатов Америки, которое, по их мнению, должно ограничить объемы выбросов в атмосферу вредных веществ.

mdjqqqw: В Закарпатье разгорается криминальный коррупционный скандал в котором замешаны украинские чиновники высокого ранга. В последнее время на данной тематике засветился бывший начальник Закарпатского УВД, бывший губернатор Закарпатья народный депутат Украины от фракции «Народная самооборона»Геннадий Москаль. С таким послужным списком: зам. главы МВД, зам. главы СБУ, губернатор, представитель президента в АР Крым и вдруг "возглавил областную организацию "Народной самообороны"" http://zik.com.ua/ru/news/2008/04/17/133862 Хотя, в свете Заявления пресс-службы Сойма ПР от 7.05.08. о МЛА, ведущие аналитики начинают сверять свои компасы и нагибать векторы... Какое совпадение? Чисто случайно . Офис "Народной Самообороны" расположен по адресу: г. Ужгород, проспект Свободы, 38/1. Весь Ужгород знает этот двор и микрорайон возле универмага "Украина" превращен в притон нелегальных мигрантов. Геннадий Москаль открыл офис Закарпатской "Народной Самообороны" в Ужгороде. Москаль развернул информационную компанию в СМИ, подготовил в ВР законопроект о "Пограничной милиции" согласно которому ей бы дали полномочие всех служб занимающихся нелегалами в пограничной зоне (СБУ,милиция,погранслужба).Расследование продолжается.

mdjqqqw: Москалю нажаловались на "крестного отца" Мэр "Палермо" Ратушняк и первый секретарь "БЮТа ностры" Сербайло, состоящие на руководящих постах в Закарпатской "Комиссии Куполы", пожаловались Геннадию Геннадьевичу на ущемления своих "законных прав и интересов" со стороны Балоги Геннадий Москаль отметил, что он как руководитель Закарпатской областной организации "Народная самооборона", общаясь с жителями региона, получает много жалоб относительно «деятельности» родственников господина Балоги. "Люди мне жалуются, что Балога и его родственники, которые оккупировали территорию и фактически правят Закарпатьем, начали себя называть уже – семья. То есть, семья приняла решение, семья того поставила на должность, этот объект не трогайте, потому что семья решила, что он будет их, и так далее. Люди меня спрашивают, где же мы живем – в Украине или в Сицилии", – отметил народный депутат. Как ранее сообщал UA-Reporter.com, Луценко от имени "Народной самообороны" заявил, что Балога должен уйти в отставку. Член депутатской группы "Народная самооборона" Геннадий Москаль заявляет, что вчерашнее заявление лидера Гражданского движения "Народная самооборона" Юрия Луценко относительно отставки председателя Секретариата президента Виктора Балоги отображает общую позицию депутатской группы "Народная самооборона". P.S. Правильно Геннадий Геннадьевич, если мафию нельзя было победить даже будучи начальником закарпатского УМВД или министром МВД - давайте лучше ее возглавим! Мы тоже считаем , что наши мафиози абсолютно бездарны и им надо сменить руководство! Особенно в столице "Сицилии" - "Палермо(Ужгороде)" (С ув.- ред)

tynk.ght: БАРВИСТІ ВИМАГАЮТЬ ВІД РАТУШНЯКА ЗЕМЛЮ ДЛЯ НЕЛЕГАЛІВ Факт, що обласна влада в Закарпатті, маючи мукачівську «прописку», намагається отримати якнайбільше ужгородської земельки під себе рідненьких, – загальновідомий. Однак те, що в понеділок « утнули» балогівці з Закарпатської ОДА, далеко виходить за межі здорового глузду. Мукачівські хлопи в письмовій формі звернулися до Сергія Ратушняка з вимогою: «Терміново до 16.00 14 травня 2008 року» виділити в місті Ужгород земельну ділянку для облаштування тримання незаконних мігрантів !!! Залишимо без коментарів абсурдність самої ідеї про створення табору для нелегалів, що повноплинною рікою течуть з азійських та африканських країн до Європи саме в обласному центрі Закарпаття, де навіть міські вулиці починаються на державному кордоні. Дивує цинізм мукачівських вельмож, що готові ризикувати здоров’ям, а можливо і життям ужгородців заради втілення власних «дурнуватих» забаганок на кшталт « насолити» меру Ужгорода Сергію Ратушняку. Чому від брудних політичних ігрищ барвистих повинні потерпати ужгородці – наразі невідомо. Звісно, голова міста Сергій Ратушняк став на захист мешканців міста та порекомендував барвистим очільникам розмістити притулок для нелегальних мігрантів у селі Завидово по вулиці Балогівській. Як кажуть на Закарпатті: « Який привіт, такій отвіт». http://tribuna.org.ua/index.php?option=content&task=view&id=3746

1q2w3e4r5ty67: Прикордонні застави Закарпаття реформують за європейськими моделями Для того, аби стражі кордону краще ловили нелегалів. Як стало відомо UA-REPORTER.COM, Сьогодні в Закарпатті відбулася координаційна нарада з питань покращення взаємодії між правоохоронними органами і вирішення нагальних проблем спільних дій з протидії таким явищам, як переправлення нелегальних мігрантів та контрабанда. В нараді взяли участь представники всіх правоохоронних структур, які мають відношення до проблеми — прикордонники, митники, міліція, Служба безпеки України, міграційна служба, працівники прокуратури, суду тощо. Як розповів журналістам начальник Західноукраїнського регіонального управління Державної прикордонної служби України генерал-майор Артур Горбенко, останнім часом активізувалися процеси переправляння нелегальних мігрантів за кордон та контрабанди. Мова насамперед про Закарпаття. Генерал-майор каже, традиційно щороку таке спостерігається з настанням весни. Прикордонники стверджують, що тих заходів, яких вони вживають, замало для боротьби з нелегалами та контрабандою. Мусить бути спільна боротьба всіх правоохоронних органів. бо нині виходить справжня проблема: міліція, прикордонники, СБУ та інші нелегалів ловлять, а міграційна служба їм видає довідки про те, що вони подали заявку на отримання статусу біженця - і випускає "на волю", мовляв, йдіть й далі штурмуйте кордон... Тобто, в цьому плані треба б міграційникам уважніше придивлятися до документів нелегалів, бо чимало таких фактів, коли довідочки "чорношкірим" видаються безпідставно. А може й "підставно" - якщо хтось підставить велику руку... Власне зі свого боку прикордонники кажуть, що реформовують підрозділи на Закарпатті згідно з європейськими моделями. У першу чергу це дасть можливість збільшити кількість особового складу й ущільнити кордон. Останнім часом також Державна прикордонна служба здійснює суттєве посилення своїх підрозділів технічними засобами. "Власне наприкінці минулого - на початку 2008 року саме до Закарпаття надійшли три сучасні тепловізійні комплекси, які на рівнинних територіях дають до 40 відсотків затримань різного року порушників (і нелегалів, і контрабанди). Ми отримали автомобілі, понад 200 сучасних радіостанцій, встановлюються станції супутникового зв’язку, на прикордонних підрозділах — сучасні станції автоматизації, які дають можливість у першу чергу розташовувати відповідну базу для відстеження протиправної діяльності", — прокоментував А. Горбенко. Горбенко також розповів, що вчора звільнив 3 керівників-прикордонників, бо є підозри щодо їхньої причетності до організації протиправної діяльності на кордоні. Чи має хтось із звільнених безпосереднє відношення до Закарпаття, прикордонний генерал не уточнив. UA-Reporter.com

1q2w3e4r5ty67: "Маневры" нелегалов в приграничном Закарпатье Закарпатские пограничники утверждают, что схема легализации в Украине — только обманный маневр, поскольку настоящей целью мигрантов остаются страны Запада. Почти 300 нелегалов, которых за четыре месяца сего года задержали при попытке незаконно пересечь границу, покинули пункт временного содержания, что недалеко от села Павшино на Закарпатье. Это сделали после того, как они подали заявления о получении статуса беженца. Об этом сообщил начальник Западного регионального управления Госпогранслужбы Украины генерал-майор Артур Горбенко на координационном совещании по вопросам охраны государственной границы. Замечу, что в прошлом году из Павшино освободились 1207 нелегалов. Все они подали заявления в украинскую миграционную службу, чтобы получить статус беженца. На время процедуры оформления документов бывших нарушителей границы выпускают из пункта временного содержания и определяют специальные районы для проживания. Однако большинство из них живет в Ужгороде. Пограничники утверждают, что схема легализации в Украине — только обманный маневр, поскольку настоящей целью мигрантов остаются страны Запада. Ведь весь путь по Украине они проходят нелегально и лишь на Закарпатье, под границей Евросоюза, подают просьбу о статусе беженца. Артур Горбенко также сообщил, что пункт в Павшино планируют закрыть уже в этом году, как только достроят помещения для содержания нелегалов в Черниговской и Волынской областях.

fkecaedsr: Закарпатская милиция займется миграцией Кабинет министров возложил на Министерство внутренних дел полномочия центрального органа исполнительной власти по вопросам миграции. Об этом говорится в постановлении Кабмина номер 558 от 18 июня. МВД будет заниматься вопросами миграции и координацией деятельности других госорганов по обеспечению миграционной политики государства до создания центрального органа исполнительной власти по миграции. Создание указанного органа предполагается законодательно урегулировать в течение года. Кроме того, Кабмин передал пункты временного расположения беженцев в сферу управления МВД. Также Кабмин переименовал Государственный департамент по делам гражданства, иммиграции и регистрации физических лиц в Государственный департамент миграционной службы и передал в его управление областные органы миграционной службы. Напомним, что в марте президент Виктор Ющенко поручил Кабмину до 1 июля решить вопрос создания центрального органа исполнительной власти по вопросам миграции. Источник: Подробности

1q2w3e4r5ty67: Закарпатский пункт для нелегалов "Павшино" обретет сотоварищей В Украине откроют два новых пункта для содержания нелегальных мигрантов. В частности, они будут размещаться в Волынской и Черниговской областях, их уже реконструировали. Данные пункты должны начать работу уже в июле, сообщает «5 канал». Такие же пункты Министерство внутренних дел Украины хочет открыть еще в трех регионах - на Львовщине, Днепропетровщине и Донетчине, сообщает «ЛИГА». Как сообщал ForUm, в Украине создадут пять центров для пребывания нелегальных мигрантов, которых страны Евросоюза будут возвращать согласно соглашению о реадмиссии. На данный проект Евросоюз выделил 30 млн. евро.

1q2w3e4r5ty67: ЕС выделил Украине 2 млн. евро на борьбу с нелегальной миграцией ЕС выделил Украине 2 млн. евро на борьбу с нелегальной миграцией Евросоюз начал осуществление проекта из предоставления Украине технической помощи в борьбе с нелегальной миграцией. Как сообщает Deutsche Welle, шесть стран-партнеров помогут Украине усовершенствовать миграционную систему. Евросоюз выделил на это свыше 2 миллионов евро. Консультировать Украину в борьбе с нелегальными мигрантами, будут Великобритания, Нидерланды, Чехия, Венгрия, Польша и Словакия. Кроме того, большинство этих стран уже прошли такую учебу, когда были претендентами на вступление в ЕС. Европейские специалисты будут учить украинских коллег собирать информацию о стране происхождения мигрантов, создавать центры выяснения их статуса, будут отрабатывать систему толерантного задержания и возвращения нелегалов на родину. "Благодаря поддержке Евросоюза, за последние три года в Украине в два с половиной разы сократились количество мигрантов из третьих стран, которые пересекают украинскую границу незаконно", - заявил первый зампредседателя Госдепартамента из охраны границы Государственной погранслужбы Борис Марченко. По его словам такое сокращение стало результатом усиления технической составляющей. "Это Евросоюз нам дал тепловизори, автомобильную технику, радиостанции. Еще повысился уровень подготовки персонала", - констатирует Марченко. Также он отметил, что уместно было бы привлечь средства ЕС на перестройку сети центров содержания нелегалов. В настоящее время в Украине действуют лишь два таких центра, передает «Корреспондент». Как сообщалось, ранее ООН выразила обеспокоенность в связи с убийством иностранца в Киеве и попросила Кабмин расследовать это дело. "Экономические Известия"

fkecaedsr: Закарпатська газета звинуватила прикордонника у переправі нелегалів через кордон "Дільничний інспектор прикордонної служби Ужгородської застави сержант Олександр Гербей насправді затримував нелегальних мігрантів, а не допомагав їх переправити за кордон", - так прокоментував 25 червня для публікацію в обласному виданні "Новинка" заступник начальника прикордонної застави "Ужгород" Михайло Радько. "У статті все перекручено. В газеті сфотографували прикордонника, який насправді, за оперативною інформацією, затримав нелегальних мігрантів. Їх було передано до Чопського пункту тимчасового тримання", - розповів Михайло Радько. Він також спростував твердження кореспондента газети про те, що прикордонник, озброєний автоматом, коли помітив журналіста з фотоапаратом, побіг до нього, однак кореспонденту вдалося втекти. "Такого не було, - стверджує посадовець. - Нелегалів затримував не один Гербей, це був прикордонний наряд, і діяли вони відповідно до оперативних даних". Водночас, з його слів, службового розслідування проведено не було. У свою чергу згаданий у статті прокурор області Юрій Бенца, котрого в публікації звинувачено у бездіяльності, через прес-секретаря Вікторію Попович заявив ZAXID.NET, що він не вважає за необхідне коментувати такі дурниці (надруковане в статті, - ZAXID.NET). Прокурору, зокрема, було поставлено у провину гальмування розслідування кримінальної справи №206036-06, яка перебуває на розгляді військової прокуратури Ужгородського гарнізону. Як стверджує журналіст "Новинки", в ній фігурують зокрема імена екс-начальника Мукачівського прикордонного гарнізону Цевельова, начальника МТТ "Павшино" Гайдаєнка та інших осіб. Довiдка Закарпатське обласне видання "Новинка" надрукувало статтю "Ваша служба и опасна, и трудна или: Не стреляйте в журналистов". В ній автор Олена Рущак описує, як 13 червня в Ужгороді вона стала свідком того, як машина ДАІ зупинила мікроавтобус з чотирма темношкірими пасажирами. Між прикордонником, який супроводжував мікроавтобус, та представником ДАІ виникла суперечка. У розмові прозвучали слова "Скільки?", "П’ять штук". Коли кореспондент почала фотографувати побачене, прикордонник, озброєний автоматом, почав до неї бігти. Їй вдалося втекти і сховатись. Як стверджує автор статті, суперечка тривала з півтори години. Відтак машини разом поїхали геть, а через 10 хвилин мікроавтобус повертався вже порожнім. ZAXID.NET

1q2w3e4r5ty67: Нелегальных мигрантов не за что содержать. ВИДЕО Ратификация соглашения о реадмисию из Евросоюзом приведет к увеличению притока нелегальных мигрантов в Украину. Их количество может достичь десяти тысяч лиц. Весь груз расходов на содержание переселенцев ляжет на регионы. Смотреть ВИДЕО В то же время строительство домов для содержания мигрантов-нелегалов продвигается достаточно сложно. http://www.ua-reporter.com/novosti/32904/

1q2w3e4r5ty67: Евросоюз откупается от нелегальных мигрантов из Закарпатья Евросоюз в рамках помощи Украине в борьбе с нелегальной миграцией инициировал проект по обучению украинских специалистов сбору информации о нелегалах и толерантному обращению с ними. На реализацию проекта страны ЕС выделили более 2 млн евро. Специалистов не удивляет такое внимание европейцев к миграционной политике в Украине: страна является одним из основных транзитных пунктов на пути нелегалов в Европу. Только с начала года в Украине задержали 1,5 тыс нелегальных мигрантов. Причем большинство из них следовали через Закарпатскую область в восточноевропейские страны: Словакию, Чехию, Венгрию или Польшу. Оттуда мигранты надеялись попасть в экономически развитые страны Западной Европы. Через западно-украинскую границу, по словам пресс-секретаря Службы безопасности в Киеве Игоря Забилыка, едут граждане Пакистана, Индии, Вьетнама, Китая, Шри-Ланки, Афганистана и Африки. При этом нелегалы зачастую прибегают к услугам местных жителей. В частности, чтобы добраться до границы или снять квартиру на несколько суток. Как рассказал Игорь Забилык, подобные услуги оказывают в основном иностранцы, получившие вид на жительство. "Доставка до Закарпатья действует по методу квартир явки", - пояснил сотрудник службы. По его словам, если раньше правоохранители за один рейд выявляли по 100-150 нелегалов на таких квартирах, то сейчас их количество упало до 5-10. В то же время, как рассказал директор департамента МВД по делам беженцев Николай Ерух, Украина перестает быть только транзитной территорией для нелегалов. "Экономика государства развивается, поэтому многие мигранты оседают в Украине", - пояснил он. По официальным данным, в Украине находится порядка 30 тыс нелегалов, в основном из стран СНГ. ua-reporter.com

82ffgsaa: Остання надія інакодумця, або "СІЗО народів"? 20 червня — черговий привід для відносно молодої української демократії підбити підсумки досягнень у сфері дотримання прав людини, адже ця дата — Все-світній день біженця. Відомо, що правовий аспект захисту прав біженців виступає однією з форм міжнародного співробітництва. Міжнародним нормам відведена особлива роль у справі захисту громадян, які не можуть скористатися захистом держави, під юрисдикцією якої вони знаходяться. Але, як свідчать дані міжнародних та українських правозахисних організацій, — стан з дотриманням прав та свобод біженців та шукачів притулку в Україні залишає бажати кращого. Це стосується і правових, і практичних аспектів. Багато людей не можуть отримати статус біженця, не кажучи вже про те, що шукачі притулку, навіть отримавши формально-юридичний статус, повсякчас стикаються з порушеннями їх прав. Що заважає українській владі забезпечити реалізацію прав біженців? Щоб дати відповідь на це запитання, слід проаналізувати цілий комплекс взаємопов'язаних фактів. Зрушення почались? Слід констатувати, що нашою державою зроблено фундаментальні кроки в напрямі регламентації захисту біженців та шукачів притулку ще з моменту проголошення незалежності. Україна прийняла перший Закон "Про біженців" у 1993 р. і почала виконувати його у 1996 р. У 1994 р. було прийнято Закон "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", який у загальних рисах закріпив права біженців. Розвиток законодавства у цій сфері стимулювався об'єктивними факторами — численні території колишнього СРСР вкрилися кривавими плямами міжнаціональних зіткнень (Чеченська Республіка, Таджикистан, Придністров'я), тому в Україні опинилися тисячі громадян інших республік, які шукали тут притулок для себе та своїх родин. У червні 2001 р. було ухвалено новий Закон "Про біженців", який у багатьох аспектах значно досконаліший за попередній. У січні 2002 р. Україна приєдналася до Конвенції "Про статус біженців" 1951 року та додаткового Протоколу до неї від 1967 р. без будь-яких застережень. Першим важливим кроком у збільшенні державної підтримки біженцям стало ухвалення у лютому 2004 р. Кабінетом Міністрів плану дій щодо сприяння адаптації біженців в Україні. Планом передбачені різноманітні законодавчі поправки та дії зі створення середовища, сприятливого для інтеграції біженців. У травні 2005 р. Верховна Рада України внесла змiни до Закону "Про бiженцiв", вилучивши положення щодо обмеження терміну подання звернення про статус біженця, оскільки останні суперечили Конвенції 1951 р. Окрему увагу слід приділити власне визначенню терміна "біженець" згідно з вітчизняним законодавством: "біже-нець — особа, яка не є громадянином України і внаслідок цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань" (ст. 1 Закону "Про біженців"). Вищенаведене визначення близьке до конвенційного. З моменту подачі заяви про бажання отримати статус біженця людина перебуває в процедурі. Вона має право оскаржувати неправомірні дії державних органів (міграційної служби, прикордонників, міліції) двома шляхами: через оскарження до вищого адміністративного органу або через оскарження в суді. Найчастіше оскаржуються наступні дії міграційної служби: — відмова у прийнятті заяви; — відмова в наданні статусу біженця; — відмова в видачі документа встановленого зразка. Попри закріплення багатьох гарантій існують і недоліки у правовій сфері. Наприклад, органи різних державних відомств (органи митної, міграційної та прикордонної служби) не рідко виносять підзаконні нормативно-правові акти, які часто суперечать нормам Конституції та законів України. Втім, як свідчить практика, справжні проблеми очікують біженців у сфері практичної реалізації закріплених прав. І саме у справі з фактичним дотриманням правил та міжнародних стандартів правозахисний моніторинг фіксує відчутні невідповідності з офіційним державним курсом... Буденність, що межує зі скандалами Найперше, проаналізуємо офіційні статистичні данні. До 2001 р. в Україні близько 5 100 шукачів притулку отримали статус біженця. Станом на 1 січня 2007 р. 2 500 із них продовжували проживати в Україні. Більшість з них походять з Афганістану (1 290 осіб), з країн колишнього СРСР (709 осіб), Конго, Ефіопії та інших країн Африки. Щороку близько 1200—1400 осіб звертаються за притулком в Україні, дехто — через колишні зв'язки з країною, дехто мігруючи через Україну до Європейського Союзу. Цим пояснюється те, що більшість заяв про надання статусу біженця припадає на місто Київ та Закарпаття. Сьогодні близько 2 300 осіб чекають рішень виконавчих органів чи судів у своїх справах щодо надання притулку. У той же час, правозахисники з Української гельсінської спілки констатують, що в Україні насправді перебувають тисячі іноземців, які бажають отримати статус біженця, але їм доводиться існувати на правах нелегальних мігрантів, ви-ступаючи пасивною ціллю для міграційних служб з перспективою бути виселеними в будь-який момент. Це поясняються тим, що досить часто особи, які дійсно потребують захисту від нашої держави, не здатні реалізувати власні права. Основним бар'єром, що серйозно ускладнює звернення потенційного біженця за отриманням статусу, є незнання мови та законодавства України. Такі "технічні" складнощі справляють негативний вплив, оскільки реальне фінансування з боку держави на забезпечення біженців елементарними послугами — відсутнє. То що, держава взяла на себе міжнародні зобов'язання виключно з міркувань покращити імідж? Український філіал організації "Human Rights Watch" зазначає, що ганебний стан до-тримання прав біженців зумовлений не лише пасивністю, а й іноді дискримінаційними діями влади — так окремі шукачі притулку були поміщені до приймальників-розподільників на багатомісячні строки без права на медичний огляд, консультацію з правником чи зустріч з перекладачем. Про ці та інші факти влада воліє мовчати. Але не завжди їй вдається заперечувати очевидне: віднедавна життя шукача притулку — незалежно від його статусу — межує з небезпекою для його життя та здоров'я. Відомо, що в Україні активізувалися неонацисти, жертвами нападів яких були в тому числі й біженці — представники уразливої соціальної групи, фактично обмеженої в здатності захистити власні права. Статистика Міністерства внутрішніх справ визнає тенденцію: упродовж останніх років кількість протиправних посягань, унаслідок яких постраждали громадяни іноземних держав, збільшилася вдвічі — з 604 у 2002 до 1178 у 2007 році. Додайте до цього переліку чотири вбивства іноземців з початку 2008 р. і ви отримаєте тривожний коефіцієнт. У заявах Управління Верховного Комісара у справах біженців ООН в Україні вказувалось, що ситуація в нашій країні є приводом для міжнародних скандалів. Однак навіть міжнародні скандали, пов'язані з дотриманням прав біженців, для України, схоже, стають звичним фактом. Для такого твердження є низка підстав. Широкого розголосу набула справа "узбецьких біженців", коли 11 осіб 15 лютого 2006 року було вислано з України в Узбекистан. Офіційна версія — незаконне перебування. Неофіційна й, швидше за все, більш правдоподібна — "причетність до релігійно-екстремістської діяльності". Потрапивши на початку 2006 р. до України, громадяни Узбекистану подали заяви до регіонального відділу Держкомнацміграції в Криму про надання їм притулку. Керівництво міграційної служби звернулося до СБУ із запитом про перевірку обґрунтованості мотивів. Спецслужба підключила узбецьких колег і незабаром одержала приголомшуючу відповідь — виявляється, всі 11 чоловік знаходилися в розшуку за тяжкі злочини: тероризм, заволодіння зброєю, організація масових заворушень. Як відомо, Конвенція 1951 р. забороняє надавати притулок особам, які розшукуються на батьківщині за вчинення злочину. І саме цим, здавалося б, простим у застосуванні принципом керувалися українські службовці. Причому, перевіряти дійсні мотиви розшуку вони не бажали, натомість вирішили піти назустріч вимогам режиму Узбекистану. За словами самих шукачів притулку, вони були лише свідками кривавих подій в Андижані 2005 року, коли влада силоміць придушила виступ опозиції. Узбецький режим поширював інформацію про те, що ці 11 узбеків займалися пропагандою радикального ісламу на батьківщині та у Криму. Причому підтверджень цьому СБУ не знайшла, хоча й знала про те, що в разі видворення узбеків чекають тортури, довічне ув'язнення чи навіть смертна кара. Дії української влади засудили Держ-департамент США, ОБСЄ, правозахисні організації "Міжнародна амністія", Human Rights Watch, Pro Asyl (остання виступила із закликом до ЄС та уряду Німеччини припинити співробітництво з Україною). Вал звинувачень сягнув таких масштабів, що 3 березня першому заступникові глави Секретаріату Президента Івану Васюнику довелося провести окрему прес-конференцію, де він зазначив, що Президент... навіть не був проінформований про це рішення. Держава переклала обов'язки на суспільство? Скандальною склалась і ситуація навколо чеченця Льоми Сусарова: 24-річний чеченець уже рік перебуває у Лук'янівському СІЗО, очікуючи на вирішення власної долі. Він має статус біженця, наданий ООН, а отже, його екстрадиція суперечить міжнародним документам, ратифікованим Україною, — пояснюють громадські активісти, які ініціювали кампанію на його захист. Проте Генпрокуратура має намір видати чеченця Росії, уряд якої нібито хоче покарати його за збройний напад. Адвокат біженця вважає кримінальну справу сфабрикованою: "Справжньою причиною зацікавленості російських спецслужб може бути те, що двоюрідний брат Сусарова належить до руху опору і мій підзахисний може знати інформацію, яка загрожує іміджу РФ. У 2002—2003 роках він затримувався у Російській Федерації, піддавався катуванням, йому прострелили ногу федеральні війська під час чергової зачистки". Правозахисники переконані: справа Сусарова може стати прецедентом, а її результат — важливим для всіх майбутніх біженців, що вимагатимуть захисту в Україні. Безумовно, питання надання притулку особам, які переслідуються за політичними мотивами, є достатньо ризикованою справою, оскільки передбачає несхвалення курсу однієї країни урядом іншої, отже, може спровокувати конфлікт між державами. Тому рішення в даній сфері мають вирізнятися особливою виваженістю. У цьому контексті варто згадати, що в Україні на сьогодні отримала статус біженця "політемігрантка" Ольга Кудріна — активістка забороненої в РФ Націонал-більшовицької партії, що знаходиться в опозиції до російської влади. Аналогічного визнання вимагає однопартієць Ольги — 21-річний Михайло Ганган. Такі прецеденти дозволяють відомим правозахисникам в Росії говорити про те, що в нашій державі є можливість для захисту інакодумства. Держава проголосила в новостворених програмах, які визначають у загальних рисах політику захисту біженців та боротьби з усіма проявами дискримінації шукачів притулку, необхідність співробітництва із зацікавленими неурядовими структурами, оскільки вважає, що їхній потенціал та знання були б дуже корисними для державних органів, які не завжди володіють точною інформацією в тій чи іншій сфері. Чи означає це, що держава фактично переклала власні обов'язки щодо моніторингу та аналізу ситуації на структури громадянського суспільства? Можливо, це свідчить про бажання влади виконувати всі доручення низових комірок соціуму? На ці запитання відповіді дасть лише час, а також статистика щодо захисту прав біженців та шукачів притулку в Україні. Автор: Віталій ДУДІН

1q2w3e4r5ty67: Остання надія інакодумця, або "СІЗО народів"? 20 червня — черговий привід для відносно молодої української демократії підбити підсумки досягнень у сфері дотримання прав людини, адже ця дата — Все-світній день біженця. Відомо, що правовий аспект захисту прав біженців виступає однією з форм міжнародного співробітництва. Міжнародним нормам відведена особлива роль у справі захисту громадян, які не можуть скористатися захистом держави, під юрисдикцією якої вони знаходяться. Але, як свідчать дані міжнародних та українських правозахисних організацій, — стан з дотриманням прав та свобод біженців та шукачів притулку в Україні залишає бажати кращого. Це стосується і правових, і практичних аспектів. Багато людей не можуть отримати статус біженця, не кажучи вже про те, що шукачі притулку, навіть отримавши формально-юридичний статус, повсякчас стикаються з порушеннями їх прав. Що заважає українській владі забезпечити реалізацію прав біженців? Щоб дати відповідь на це запитання, слід проаналізувати цілий комплекс взаємопов'язаних фактів. Зрушення почались? Слід констатувати, що нашою державою зроблено фундаментальні кроки в напрямі регламентації захисту біженців та шукачів притулку ще з моменту проголошення незалежності. Україна прийняла перший Закон "Про біженців" у 1993 р. і почала виконувати його у 1996 р. У 1994 р. було прийнято Закон "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", який у загальних рисах закріпив права біженців. Розвиток законодавства у цій сфері стимулювався об'єктивними факторами — численні території колишнього СРСР вкрилися кривавими плямами міжнаціональних зіткнень (Чеченська Республіка, Таджикистан, Придністров'я), тому в Україні опинилися тисячі громадян інших республік, які шукали тут притулок для себе та своїх родин. У червні 2001 р. було ухвалено новий Закон "Про біженців", який у багатьох аспектах значно досконаліший за попередній. У січні 2002 р. Україна приєдналася до Конвенції "Про статус біженців" 1951 року та додаткового Протоколу до неї від 1967 р. без будь-яких застережень. Першим важливим кроком у збільшенні державної підтримки біженцям стало ухвалення у лютому 2004 р. Кабінетом Міністрів плану дій щодо сприяння адаптації біженців в Україні. Планом передбачені різноманітні законодавчі поправки та дії зі створення середовища, сприятливого для інтеграції біженців. У травні 2005 р. Верховна Рада України внесла змiни до Закону "Про бiженцiв", вилучивши положення щодо обмеження терміну подання звернення про статус біженця, оскільки останні суперечили Конвенції 1951 р. Окрему увагу слід приділити власне визначенню терміна "біженець" згідно з вітчизняним законодавством: "біже-нець — особа, яка не є громадянином України і внаслідок цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань" (ст. 1 Закону "Про біженців"). Вищенаведене визначення близьке до конвенційного. З моменту подачі заяви про бажання отримати статус біженця людина перебуває в процедурі. Вона має право оскаржувати неправомірні дії державних органів (міграційної служби, прикордонників, міліції) двома шляхами: через оскарження до вищого адміністративного органу або через оскарження в суді. Найчастіше оскаржуються наступні дії міграційної служби: — відмова у прийнятті заяви; — відмова в наданні статусу біженця; — відмова в видачі документа встановленого зразка. Попри закріплення багатьох гарантій існують і недоліки у правовій сфері. Наприклад, органи різних державних відомств (органи митної, міграційної та прикордонної служби) не рідко виносять підзаконні нормативно-правові акти, які часто суперечать нормам Конституції та законів України. Втім, як свідчить практика, справжні проблеми очікують біженців у сфері практичної реалізації закріплених прав. І саме у справі з фактичним дотриманням правил та міжнародних стандартів правозахисний моніторинг фіксує відчутні невідповідності з офіційним державним курсом... Буденність, що межує зі скандалами Найперше, проаналізуємо офіційні статистичні данні. До 2001 р. в Україні близько 5 100 шукачів притулку отримали статус біженця. Станом на 1 січня 2007 р. 2 500 із них продовжували проживати в Україні. Більшість з них походять з Афганістану (1 290 осіб), з країн колишнього СРСР (709 осіб), Конго, Ефіопії та інших країн Африки. Щороку близько 1200—1400 осіб звертаються за притулком в Україні, дехто — через колишні зв'язки з країною, дехто мігруючи через Україну до Європейського Союзу. Цим пояснюється те, що більшість заяв про надання статусу біженця припадає на місто Київ та Закарпаття. Сьогодні близько 2 300 осіб чекають рішень виконавчих органів чи судів у своїх справах щодо надання притулку. У той же час, правозахисники з Української гельсінської спілки констатують, що в Україні насправді перебувають тисячі іноземців, які бажають отримати статус біженця, але їм доводиться існувати на правах нелегальних мігрантів, ви-ступаючи пасивною ціллю для міграційних служб з перспективою бути виселеними в будь-який момент. Це поясняються тим, що досить часто особи, які дійсно потребують захисту від нашої держави, не здатні реалізувати власні права. Основним бар'єром, що серйозно ускладнює звернення потенційного біженця за отриманням статусу, є незнання мови та законодавства України. Такі "технічні" складнощі справляють негативний вплив, оскільки реальне фінансування з боку держави на забезпечення біженців елементарними послугами — відсутнє. То що, держава взяла на себе міжнародні зобов'язання виключно з міркувань покращити імідж? Український філіал організації "Human Rights Watch" зазначає, що ганебний стан до-тримання прав біженців зумовлений не лише пасивністю, а й іноді дискримінаційними діями влади — так окремі шукачі притулку були поміщені до приймальників-розподільників на багатомісячні строки без права на медичний огляд, консультацію з правником чи зустріч з перекладачем. Про ці та інші факти влада воліє мовчати. Але не завжди їй вдається заперечувати очевидне: віднедавна життя шукача притулку — незалежно від його статусу — межує з небезпекою для його життя та здоров'я. Відомо, що в Україні активізувалися неонацисти, жертвами нападів яких були в тому числі й біженці — представники уразливої соціальної групи, фактично обмеженої в здатності захистити власні права. Статистика Міністерства внутрішніх справ визнає тенденцію: упродовж останніх років кількість протиправних посягань, унаслідок яких постраждали громадяни іноземних держав, збільшилася вдвічі — з 604 у 2002 до 1178 у 2007 році. Додайте до цього переліку чотири вбивства іноземців з початку 2008 р. і ви отримаєте тривожний коефіцієнт. У заявах Управління Верховного Комісара у справах біженців ООН в Україні вказувалось, що ситуація в нашій країні є приводом для міжнародних скандалів. Однак навіть міжнародні скандали, пов'язані з дотриманням прав біженців, для України, схоже, стають звичним фактом. Для такого твердження є низка підстав. Широкого розголосу набула справа "узбецьких біженців", коли 11 осіб 15 лютого 2006 року було вислано з України в Узбекистан. Офіційна версія — незаконне перебування. Неофіційна й, швидше за все, більш правдоподібна — "причетність до релігійно-екстремістської діяльності". Потрапивши на початку 2006 р. до України, громадяни Узбекистану подали заяви до регіонального відділу Держкомнацміграції в Криму про надання їм притулку. Керівництво міграційної служби звернулося до СБУ із запитом про перевірку обґрунтованості мотивів. Спецслужба підключила узбецьких колег і незабаром одержала приголомшуючу відповідь — виявляється, всі 11 чоловік знаходилися в розшуку за тяжкі злочини: тероризм, заволодіння зброєю, організація масових заворушень. Як відомо, Конвенція 1951 р. забороняє надавати притулок особам, які розшукуються на батьківщині за вчинення злочину. І саме цим, здавалося б, простим у застосуванні принципом керувалися українські службовці. Причому, перевіряти дійсні мотиви розшуку вони не бажали, натомість вирішили піти назустріч вимогам режиму Узбекистану. За словами самих шукачів притулку, вони були лише свідками кривавих подій в Андижані 2005 року, коли влада силоміць придушила виступ опозиції. Узбецький режим поширював інформацію про те, що ці 11 узбеків займалися пропагандою радикального ісламу на батьківщині та у Криму. Причому підтверджень цьому СБУ не знайшла, хоча й знала про те, що в разі видворення узбеків чекають тортури, довічне ув'язнення чи навіть смертна кара. Дії української влади засудили Держ-департамент США, ОБСЄ, правозахисні організації "Міжнародна амністія", Human Rights Watch, Pro Asyl (остання виступила із закликом до ЄС та уряду Німеччини припинити співробітництво з Україною). Вал звинувачень сягнув таких масштабів, що 3 березня першому заступникові глави Секретаріату Президента Івану Васюнику довелося провести окрему прес-конференцію, де він зазначив, що Президент... навіть не був проінформований про це рішення. Держава переклала обов'язки на суспільство? Скандальною склалась і ситуація навколо чеченця Льоми Сусарова: 24-річний чеченець уже рік перебуває у Лук'янівському СІЗО, очікуючи на вирішення власної долі. Він має статус біженця, наданий ООН, а отже, його екстрадиція суперечить міжнародним документам, ратифікованим Україною, — пояснюють громадські активісти, які ініціювали кампанію на його захист. Проте Генпрокуратура має намір видати чеченця Росії, уряд якої нібито хоче покарати його за збройний напад. Адвокат біженця вважає кримінальну справу сфабрикованою: "Справжньою причиною зацікавленості російських спецслужб може бути те, що двоюрідний брат Сусарова належить до руху опору і мій підзахисний може знати інформацію, яка загрожує іміджу РФ. У 2002—2003 роках він затримувався у Російській Федерації, піддавався катуванням, йому прострелили ногу федеральні війська під час чергової зачистки". Правозахисники переконані: справа Сусарова може стати прецедентом, а її результат — важливим для всіх майбутніх біженців, що вимагатимуть захисту в Україні. Безумовно, питання надання притулку особам, які переслідуються за політичними мотивами, є достатньо ризикованою справою, оскільки передбачає несхвалення курсу однієї країни урядом іншої, отже, може спровокувати конфлікт між державами. Тому рішення в даній сфері мають вирізнятися особливою виваженістю. У цьому контексті варто згадати, що в Україні на сьогодні отримала статус біженця "політемігрантка" Ольга Кудріна — активістка забороненої в РФ Націонал-більшовицької партії, що знаходиться в опозиції до російської влади. Аналогічного визнання вимагає однопартієць Ольги — 21-річний Михайло Ганган. Такі прецеденти дозволяють відомим правозахисникам в Росії говорити про те, що в нашій державі є можливість для захисту інакодумства. Держава проголосила в новостворених програмах, які визначають у загальних рисах політику захисту біженців та боротьби з усіма проявами дискримінації шукачів притулку, необхідність співробітництва із зацікавленими неурядовими структурами, оскільки вважає, що їхній потенціал та знання були б дуже корисними для державних органів, які не завжди володіють точною інформацією в тій чи іншій сфері. Чи означає це, що держава фактично переклала власні обов'язки щодо моніторингу та аналізу ситуації на структури громадянського суспільства? Можливо, це свідчить про бажання влади виконувати всі доручення низових комірок соціуму? На ці запитання відповіді дасть лише час, а також статистика щодо захисту прав біженців та шукачів притулку в Україні. Автор: Віталій ДУДІН

1q2w3e4r5ty67: Путь нелегалов в Европу пролегает через Закарпатье ФОТО Путь нелегалов в Европу пролегает через Закарпатье Reuters опубликовало вчера снимки лагеря беженцев в закарпатском Мукачево, где содержатся нелегальные иммигранты. Люди из Азии и Африки стремятся в Европу ради лучшей жизни, отдавая контрабандистам немалые деньги – от 6 до 15 тысяч долларов. Однако не всем удается пройти через украинскую границу с четырьмя странами-членами ЕС. Около 20% нелегалов перехватывают пограничники, и они содержаться в Мукачево, в здании, где раньше располагались военные казармы, которые теперь служат лагерем для беженцев. Неудавшихся беглецов от плохой жизни ждет отправка назад. Однако большинство из них только и ждут шанса попробовать перейти границу Шенгенской зоны еще раз. Фотографировал Глеб Гаранич, сообщает Корреспондент.net. Сотни нелегальных мигрантов из Пакистана, Бангладеша, Сомали и Ветнама живут в армейских бараках вблизи Мукачево. Каждый из них заплатил от 6 до 15 тысяч долларов для того, чтобы угодить в одну из европейских стран. Однако их мечтам не суждено было осуществиться - их задержали на украино-венгерской границе. Башир Али (беженец из Сомали): "У нас в стране были проблемы, и потому мы приехали к вам. Я заплатил 6 тысяч долларов, чтобы попасть в Украину, но здесь мафия, они говорили, что помогут мне, но забрали все мои деньги и у меня нет ничего". Расширение ЕС к востоку сопровождается нашествием нелегальных мигрантов. В этом месяце европейские законодатели внедрили новые антимиграционные законы. Правозащитники побаиваются, что они создадут у европейцев ментальность "Фортеция Европа". Ведь по новым законам нелегальные мигранты могут содержаться под стражей на протяжении 18 месяцев и им запрещают возвращаться в ЕС на протяжении 5-ти лет. Чтобы не пустить к себе нелегалов, Евросоюз даже закупил для украинских пограничников джипы и новое оборудование. Владимир Шеремет (спикер пограничной службы): "Мы — европейское государство, и у нас действуют европейские стандарты". В этом лагере под Мукачево нелегалов удерживают на протяжении 6 месяцев, пока украинская власть пытается разобраться кто из них откуда прибыл и что с ними делать дальше. Большинство нелегалов не имеют паспортов. А это делает невозможной их депортацию к родной стране за средства их посольства. За украинскими законами, их должны отпустить через полгода содержания, и большинство из них, по словам пограничников, сразу же пытается опять пересечь границу. http://www.ua-reporter.com/novosti/33380/

1q2w3e4r5ty67: Европа превратит Украину в отстойник для нелегалов Евросоюз ужесточает миграционное законодательство. Новые правила могут спровоцировать наплыв беженцев в Украину. Инициатором ужесточения мер по отношению к мигрантам выступила Франция. Эта страна с 1 июля председательствует в Евросоюзе. Во время неофициальной встречи министры всех 27 стран, входящих в Евросоюз, подписали проект соглашения о единых правилах обработки запросов на предоставление убежища, а также о новом миграционном законодательстве. Французские политики надеются, что новые правила будут приняты уже в октябре на саммите ЕС. В случае принятия новый документ практически сведет на нет возможность амнистии для нелегальных мигрантов. Беженцев не брать Как заявляет координатор Винницкой правозащитной группы Дмитрий Гройсман, в случае принятия Евросоюзом нового законодательства по миграции проблемы начнутся уже у Украины. Наша страна будет вынуждена, согласно договору с ЕС о реадмиссии, принять всех нелегальных мигрантов из Европы, которые попадают туда транзитом через Украину. “А это, по разным подсчетам, около 100 тысяч человек в год. Это люди, с которыми Украина должна будет что-то делать”, — поясняет Гройсман. Страна вынуждена будет или передать нелегалов из стран третьего мира на родину, или предо-ставить им, согласно международному законодательству, статус беженцев. В то же время сама процедура предоставления статуса беженца, по прогнозам юриста, повисла в воздухе минимум на полгода. Правозащитник объясняет это новым постановлением Кабинета Министров, согласно которому службу беженцев передано под юрисдикцию МВД, что потянет за собой долгий процесс создания такого департамента. Чем это грозит Ужесточение законодательства отразится и на живущих в Европе украинцах. По данным Министерства иностранных дел Украины, около 7 миллионов украинцев официально выехали за границу на заработки. Еще 5 миллионов работают нелегально. Однако, по словам директора Департамента миграционной службы Государственного комитета Украины по делам национальностей и религий Николая Еруха, европейские государства заинтересованы в трудовых мигрантах из Восточной Европы, поэтому принятие новых норм лишь закрепит порядок легализации “нужных” мигрантов. По словам Еруха, государства-члены ЕС, несмотря на тенденцию к установлению единых правил по миграции, имеют право вводить собственные законодательные нормы. “Италия активно проводит миграционные амнистии, действует большая программа в Португалии, Испании. Даже более суровые к нелегалам греки проводили две миграционные амнистии, в которых участвовали и украинцы”, — рассказывает Ерух. Однако, как считает Дмитрий Гройсман, самые находчивые нелегалы все же смогут обойти европейские ловушки. “Граждане Евросоюза имеют право выбора места жительства. Таким образом, приехав в страну с миграционной амнистией, и легализовав свое пребывание там, новые граждане Евросоюза имеют право свободно переехать и осесть в любой державе союза”, — поясняет Гройсман. http://www.ua-reporter.com/novosti/33377/



полная версия страницы