Форум » Корупція » А судьи кто? (продолжение) » Ответить

А судьи кто? (продолжение)

1q2w3e4r5ty67: Скільки суддів працює в нашому суді? - Сімнадцять Я з великим задоволенням називаю прізвища суддів Павла Микуляка, Юрія Короля, Івана Машкаринця, Ігора Івашкови-ча. Є й серед молодих такі, що зарекомендували себе якнайкраще. Це Ганна Фазекош і Тарас Бисага. -Чи велике навантаження на суддів? - Надзвичайно велике. Ми в цьому році вже розглянули 600 кримінальних справ, 6 тисяч - цивільних, 8 тисяч - адміністративних. Щодо правового виховання населення, то я б не поставив відмінної оцінки. Воно потребує докорінного поліпшення. Але незнання законів не знімає відповідальності, а пияцтво до того ще й ускладнює вину. http://news.uzhgorod.ua/novosti/3868/

Ответов - 6

ghgjhfgjh: ЧУЖІ У СВОЇЙ ОСЕЛІ, АБО КІЛЬКА ШТРИХІВ ДО ПОРТРЕТУ БРАТА-ШАХРАЯ Мабуть, нема нічого гіршого, як опинитися чужими у своїй оселі. Однак реалії нашого життя наводять нам все нові й нові подібні приклади. Про один із них ми маємо намір розповісти у цій публікації. Тим більше, що мова йтиме про те, як рідний брат, ведучи блудне життя, залучившись підтримкою заангажованих суддів, насмілився фактично вигнати з будинку свою рідну сестру. Найжахливіше ж те, що донині цей факт не зворушив жодних сторожів закону Закарпаття, на відміну від їхніх київських колег з Верховного суду України. Але ближче до справи. -------------------------------------------------------------------------------- У 1976 році мати Василя та Марії Палчей Марія Андріївна разом зі своїм чоловіком збудували в смт Королево для сина та його сім’ї будинок. Після того як будівництво було закінчено, невістка вигнала сина з хати. У 1979 році мати отримала земельну ділянку під забудову в м. Хуст. Документи оформила на сина Василя. З 1980 по 1982 роки вони всією сім’єю збудували фундамент на вказаній земельній ділянці для Василя. Фундамент простояв 3 роки, доки не пройшли терміни будівництва. Місцева влада вже хотіла було відібрати земельну ділянку. Не маючи коштів для самостійного продовження будівництва без допомоги батьків, Палчей Василь від будівництва відмовився і передав по договору дарування фундамент сестрі Палчей-Ворон Марії. З 1982 року дочка за підтримки батьків розпочала спорудження будинку. Коли на першому поверсі були напівготові дві кімнати, вона вийшла заміж і вже разом зі своїм чоловіком Ворон Омеляном добудували будинок. Тут же у них народилося троє діточок. Нова сім’я жила тихим спокійним життям. А Палчей Василь продовжував своє блудне існування. За той час, поки дочка Марія будувала свій будинок, син Василь встиг тричі одружитися. Жив то в однієї, то в іншої жінки. Коли ж його вигнала з хати уже четверта жінка, він попросив сестру, щоб та на деякий час пустила його пожити у своїй хаті. Саме в той час Василь викрадає від сестри всі документи на будинок і переоформляє фіктивні документи на себе, ніби то він збудував будинок зі своєю першою дружиною. Хоча у матері і збереглися деякі документи на будівництво спірного будинку, як доказ того, що саме вони всією сім’єю вкладали кошти в будинок і зводили його для дочки, у 1989 році Хустським райсудом під головуванням однозначно зацікавленого судді Гримута, без відома решти членів сім’ї позбавлено доньку Марію права власності на житло. Марія Андріївна протягом десяти років заробляла гроші, їздячи на заробітки з уборки врожаю. За отримання будматеріалів здавала державі сіно, відгодованих бичків, адже в той час був такий порядок. А її син, не маючи жодних документів на будівництво (бо і не міг їх мати), вже тепер понароблював всілякі фіктивні папірці, які легко відрізнити від оригіналів. Марія Андріївна – мати сторін по справі. І вона чітко знає, кому і що будувала. Вона не згідна з тим, що суд, керуючись лише зеленим інтересом та фальшивками, виносить таке ж липове рішення. Разом з тим, покази матері у протоколах судового засідання перекручено. Та й якось нелогічно звучить у тих “липових” протоколах, що мати для дочки збудувала лише літню кухню, а для сина – двоповерховий будинок у одному дворі в Хусті по вул. Маркуша, 56 “а”... Мабуть, жодна мати такого б не зробила. Тим більше, що для сина батьки витратили на спорудження будинку в Королеві чимало грошей. Ось чому вони, збудувавши фундамент у Хусті для Василя, більше не захотіли вкладати свої кошти у будівництво. Адже хотіли забезпечити житлом і молодшу дочку. В результаті в 1999 році їхню доньку Ворон Марію з її трьома малолітніми дітьми в осінньо-зимовий період її ж рідним братом було викинуто в літню кухню. Виселення мотивувалось саме незаконною постановою від 16 серпня 1994 року про те, що вона втратила всі права власності на спірний будинок. Однак ця вся “липа” була скасована Верховним судом України, а справу було направлено до Хустського міськрайонного суду на повторний розгляд. Самі ж рішення Тячівського та Хустського міськрайсудів визнано недолугими та такими, що прийняті зі значними порушеннями ЦПК України. Зараз же справа знову крутиться у наших доблесних судах, поки не знаходячи свого логічного завершення. Тячівський суддя М. Розман, за словами Марії Палчей, не зважаючи на вчасну сплату мита тощо, не допустив оскарження рішення в Апеляційному суді Закарпатської області. А договір дарування від 28 березня 1987 року, котрий є вагомим доказом у справі, взагалі не взяв до уваги у прийнятті рішення. У той же час жадібний брат Палчей Марії всілякими методами намагається перешкодити перемозі справедливості у цій справі. Він опустився навіть до того, що вилучає з хустського поштового відділення сестрині листи чи то до редакцій газет, чи то в прокуратуру. Хоча за порушення таємниці листування вже мав би постати перед законом. Однак на все прийде свій час... Павло Білецький, Хуст-Ужгород. P.S. Редакція “Правозахисту” заради об’єктивності має намір залучити до цієї справи колег із телебачення та провести власне журналістське розслідування стосовно справжньості документів, що проходили у цій справі, починаючи з 1987 року. http://karpravozahist.narod.ru/inw_115.html

ghgjhfgjh: РАДА СУДДІВ УКРАЇНИ Р І Ш Е Н Н Я 18.01.2008 N 6 Про призначення голів і заступників голів місцевих загальних судів та голови військового місцевого суду Рівненського гарнізону Розглянувши подання Голови Верховного Суду України від 17 жовтня 2007 p., 14 листопада 2007 р., 13 грудня 2007 р., 8 січня 2008 р. про призначення суддів на посади голів та заступників голів місцевих загальних судів, враховуючи Рішення Конституційного Суду України від 16 травня 2007 р. N 1-рп/2007, керуючись ст. 6, ч. 2 ст. 19, ч. 2 ст. 130 Конституції України, ч. 1 ст. 14, ст. 17, ч. 5 ст. 20 (у частині, конституційність якої не поставлена під сумнів Конституційним Судом України), п. 10 ч. 1 ст. 28, п. 6 ч. 1 ст. 50, статтями 102, 103, 116 Закону України "Про судоустрій України" та відповідно до рішення Ради суддів України від 31 травня 2007 р. N 50, Рада суддів України ВИРІШИЛА: заступником голови Тячівського районного суду Закарпатської області Розмана Михайла Михайловича; http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1077.1694.0

ghgjhfgjh: Про Мережу та кількісний склад суддів місцевих судів Президент Указ № 641/2001 від 20.08.2001 По состоянию на 26 марта 2007 года У К А З ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ Про Мережу та кількісний склад суддів місцевих судів Закарпатська область 1. Берегівський районний 5 м. Берегове 2. Великоберезнянський 3 смт Великий Березний районний 3. Виноградівський районний 7 м. Виноградів 4. Воловецький районний 3 смт Воловець 5. Іршавський районний 5 м. Іршава 6. Міжгірський районний 3 смт Міжгір'я 7. Мукачівський міськрайонний 18 м. Мукачеве 8. 9. Перечинський районний 4 смт Перечин 10. Рахівський районний 4 м. Рахів 11. Свалявський районний 5 м. Свалява 12. Тячівський районний 8 м. Тячів 13. Ужгородський міськрайонний 20 м. Ужгород 14. 15. Хустський районний 7 м. Хуст _________________ Усього 92


ghgjhfgjh: ІНФОРМАЦІЯ про підсумки роботи Управління державної служби Головдержслужби України в Закарпатській області за ІІ квартал 2008 року 1.Впровадження форм та методів роботи, направлених на підвищення ефективності та результативності діяльності територіального органу Головдержслужби України, рівня професійної підготовки його працівників, якісного та своєчасного виконання завдань. 6. Проведення перевірок та службових розслідувань 28.05.08 р. на виконання листа начальника Головдержслужби України від 28.05.08 р. проведено перевірку щодо відповідності законодавству України наказу Голови Тячівського районного суду Закарпатської області від 04.02.08 р. №12 «Про прийняття на роботу Рішка Є.В.». За результатами перевірки рекомендовано привести наказ у відповідність до вимог чинного законодавства та провести навчання з посадовими особами, відповідальними за ведення кадрової роботи в районних судах. http://www.guds.gov.ua/sub/zakarpatska/ua/publication/content/916.htm?s216900905=2aa340758bb5b666b2525c8dfed30493

ghgjhfgjh: а знаите ли вы что город тячево самый корумпированый город в украине http://www.ua-reporter.com/novosti/37132

ghgjhfgjh: Закарпатский судья Дроботя лишил пенсионерку-учительницу земли 20.11.2008 (14:34) Судебная система Украины, к большому сожалению, в последнее время вообще «потеряла голову». И чем дальше, тем больше ее роняет. Остановить этот процесс могут разве что какие-нибудь тоталитарные методы. UA-Reporter.com начинает печатать жизненные "очерки" из писем закарпатцев пострадавших от "правосудия". Вот видимо один яркий пример того, как за определенную сумму покупается то или иное решение суда. Бывшая работница школы Валентина Валько с села Дубровка Ужгородского района Закарпатья вот уже десять лет не может вернуть украденную у нее землю. Не так давно женщине казалось, что она уже близка к победе, как ту самую ожидаемую победу затмил своим решением Закарпатский Апелляционный суд. Именно под четким руководством судьи Закарпатского областного суда Виталия Дроботи у женщины забрали последнюю землю. После подобных антизаконных решений от нервного срыва недалеко и в могилу… Валентина Валько живет в доме, который унаследовала от родителей. Кроме дома, женщине была оставлена в наследство и земля. Неурядицы в этой истории начались еще в далеких 70-х годах. Именно тогда соседи Валентины – Короли и Шпонтаки - уже начали претендовать на землю. Им казалось, что у их соседки надел побольше их, и люди совершили захват земли. Буквально за один день и одну ночь на территории соседского двора с обеих сторон выросли хлев, кухня, сарай. После обжалования подобных действий обоим соседям было приказано убрать со двора родителей Валентины самострои. Но те тянули, а время-то шло… Отец Валентины все время надеялся, что те вот-вот снесут постройки, и на некоторое время позволил им даже ходить через свой двор. А им лишь того и не хватало. Но в начале 90-х в Украине поспела новая земельная реформа, начался массовый передел земли. Именно тогда Короли и Шпонтаки сообразили, что карты в их руках, то есть незаконные постройки по факту занимали зелю и начали действовать. В 1998 году в одну ночь они отпахали с обеих соседских сторон большую часть земли. А наутро заявили, что это их собственность. С того момента и начались судебные процессы. Судебное решение за судебным решением… Одно утверждало, другое запрещало – и так долгие годы. Что закон на ее стороне Валентина Валько знала и верила всегда, но впервые это ощутила в феврале 2005 года. Именно тогда Ужгородский горрайонный суд принял решение в частности удовлетворить иск Валентины Васильевны. А именно: «обязать Король Ю. и Шпонтак С. освободить самовольно захваченные ими части земельного надела Валько В. по 4 метра со стороны земельного надела каждого из ответчиков по всей длине надела истицы». Также суд обязал Король и Шпонтак не препятствовать Валько В. в пользовании землей. А сельский совет обязал произвести переобмер земли и установить четкие границы наделов. Но семьи Шпонтак и Король не согласились с данным решением, а оно, в принципе, и не очень исполнялось-то. Ведь исполнительная служба тоже, наверное, смотрела в карман… Поэтому, чтобы наконец-то поставить точку во всей этой истории, Валентина Валько подает иск с тем, чтобы суд постановил снести все самострои на ее территории. Именно здесь наш, самый гуманный суд, и принял свое роковое решение. Согласно ему, он отказал женщине в удовлетворении иска, то есть никакой речи о снесении сооружений больше быть не могло. Тогда Валентина Васильевна подала заявление в Апелляционный суд области. Но суд под председательством Виталия Дроботи сказал свое окончательное слово и оставил решение Ужгородского горрайонного суда без изменений. Вот таким способом судья Дроботя украл у пенсионерки кусок земли. И, естественно, не за «спасибо»… Информация и факты из письма Валентины Валько Напомним, что Высшая квалификацинная комисия судей уже рассматривала подання от Совета Судей о привлечении к дисциплинарной ответственности судей Апелляционного суда Закарпатской области Виталия Дроботи и Михаила Мацунича, за нарушение цивильного процессуального законодательства при рассмотрении дел и обязанностей судьи, предусмотренных ст.6 закона, «О статусе судьи». Но видимо "наука" от ВККС впрок господину Дроботе не пошла. Справка UA-Reporter.com : ДРОБОТЯ Виталий Васильевич - Заместитель председателя Закарпатского областного апеляционного суда - председатель судебной палаты по гражданским делам Интернет-издание UA- Reporter.com http://www.ua-reporter.com/novosti/42323



полная версия страницы