Форум » Корупція » Коррупция силовых ведомств » Ответить
Коррупция силовых ведомств
jgkgkjg: Шановна редакція газети „ Правозахист”! Звер- тається до вас Панець Іван Іванович із Воловця. Я – типічний пересічний громадянин України, тимчасово не працюю через те, що не можу знайти належної роботи. Маю дружину, двох дорослих дітей. Ні дорогих меблів, ні іномарки за скромну зарплату свою та дружини не нажив. Мешкаю у трикімнатній квартирі. Правда, одягнений не гірше за інших, маю що їсти, тому дякую Богові і за це. Хоча матеріальне становище сім’ї хорошим назвати не можу. У минулому році, як мільйони інших громадян України, вистояв на воловецькому „майдані” в надії на краще життя для себе, своїх дітей та й усіх людей нашої держави. І не міг уявити, що подія 5.11.2005 року підірве цю надію, відбере від мене здоров’я. Та, мабуть, розпочну з самого початку. Так, 5 листопада 2005 року о 21 годині я з колегою Тибінкою Іваном Михайловичем сидів у кафе „Білочка”, що у Воловці. Залишивши свою компанію за сусіднім столиком, до нас підсів молодик Халус Юрій Федорович, без нашої на те згоди чи запрошення. Він поводив себе нахабно та розв’язно. Зняв із Тибінки окуляри та почав їх примірювати. Це виглядало для нас принизливо, бо він при цьому кривлявся. Далі налив нам у каву горілки, чим зіпсував і те, й інше, як, зрештою, й усю розмову. Я не витримав та зробив йому зауваження. Халус почав обзивати нас нецензурними словами. Вдарив по обличчю Тибінку Івана, забрав від нього папку з документами. Колега підвівся і вийшов, а нахаба став гортати папери, що були у папці. Я знову зробив йому зауваження. Халус сказав, аби я вийшов надвір поговорити. Коли я підвівся, хтось наніс мені удар по голові. Я чув, як за моєю спиною перевертається столик, як гримить посуд. Упав на підлогу. Коли хотів підвестися, то побачив Тимковича М.Г., який тримав табурет і намагався ним мене вдарити. Але інший хлопець із компанії – Бухай Роман Андрійович – крикнув: „ Не бийте його табуреткою!” Оскільки на мене посипалися копанці від Халуса і Тимковича, то у мене враз заплило око і надалі я не міг нічого бачити. Проте я чітко пам’ятаю, як мене тягнули із кафе у коридор, а далі – на двір. Пам’ятаю, як Халус кричав: „ Чистьте йому кишені!”, - щойно мене витягли на вулицю. Все відбувалося миттєво. Я намагався чинити при цьому опір: чіплявся руками за одвірки. Але хтось щосили копав мене по них ногами. І це я дуже добре пам’ятаю. Надворі Халус і Тимкович півгодини наносили мені удари у різні частини тіла. Я не міг підвестися, а далі й зовсім втратив свідомість. Приблизно о 23 годині я прийшов до тями і відчув, що весь мокрий від крові та води. Відчув, що мені вибито зуби, одним оком я зовсім не міг дивитися. Взуття на мені не було. Кишені – розірвані. Як пізніше виявилося, у них не було й ключів від квартири. Пропав також наручний годинник, який був на мені. Якось підвівшись із землі, я пішв додому. По дорозі почув, що хтось мене наздоганяє. Відчув різкий удар по голові. Обернувшись, побачив Халуса. Чинити йому опір я вже фізично не мав сили. Однак почув, що дорогою їде автомобіль. У надії на допомогу я скотився із тротуару на проїжджу частину. Із машини вийшов працівник міліції Палько П.І. Я просив його, щоб відвіз мене у лікарню. Він запитав: „ Хто тебе бив?” Я відповів: „ Халус”. Тоді він сів за кермо та й поїхав. Халус за той час втік, а я пішов додому, тамуючи біль. О пів на першу ночі каретою швидкої допомоги, викликаною моєю дружиною, я був доставлений у Воловецьку ЦРЛ, де лікувався протягом 9 днів: із 6.11 по 15.11.2005 року. Ще зовсім кволого, на дев’ятий день мене виписали додому, де я доліковувався впродовж трьох тижнів. Коли я ще перебував у лікарні, то 8.11.2005 року до мене навідався Халус Ю.Ф., повернув мені годинник. Я попросив у нього грошей на лікування, оскільки матеріальне становище моєї сім’ї досить важке. На це відвідувач зухвало відповів, що йому вигідніше буде вирізати всю мою родину. Такі погрози з його уст звучали ще неодноразово, коли він заставав мене одного на вулиці. 7.11.2005 року дільничний інспектор міліції Хостюк В.І. в лікарні відбирав у мене пояснення. Але, як пізніше виявилося, записував зовсім не так, як я говорив. Всі мої слова перекручував, замінював іншими. У результаті вийшло, що бив мене один Халус. Про те, що мене били двоє: Халус і Тимкович, я повторював на допиті слідчому Пасічнику О.Т. Але він нічого з моєї розповіді до уваги не взяв, а тримався того, що вже було написано інспектором міліції. При ознайомленні із матеріалами справи я дізнався, що покази свідків суперечать одні одним. Це є додатковим підтвердженням того, що із моїх слів записано не так, як я говорив. Внаслідок нанесених мені множинних травм я отри- мав ЗЧМТ, струс головного мозку, перелом кісток носа із зміщенням, рвану рану верхньої губи. Мені вибито 5 зубів. Ще два зуби видалено через їх рухомість ІІІ ступеня. Мені вивихнуто кисть лівої руки. Після побоїв у мене вперше виявлено цукровий діабет, хоча за місяць до цієї події при обстеженні в обласній лікарні вміст цукру у крові був у межах норми. Тепер я перебуваю на обліку в ендокринолога. Мені рекомендовано протезування, яке обійдеться у суму 443 гривні. Законом передбачено, що особи, потерпілі від злочи- ну, забезпечені конституційними гарантіями від посягань на честь, гідність і здоров’я. Але як дізнання, так і слідство цих гарантій щодо мене особливо не дотримувало. Із невідомих причин із медичної документації зник мій рентгенівський знімок, який засвідчував перелом носа. Довелося робити повторний. Висновок СМЕ разом із листком обстеження з незрозумілих причин судмедексперт Свалявської ЦРЛ мені на руки не дав, пояснивши, що всі документи віддав працівнику міліції Королевичу М.Ю. Незважаючи на заявлене клопотання мого адвоката, слідчий Пасічник О.Т. так і не повернув мені листок обстежень. Мало того, відповіді на це клопотання не надійшло й досі. Двічі мій адвокат звертався до цього слідчого із клопотанням про приєднання до речових доказів та проведення товарознавчої експертизи знайденої на місці пригоди правої туфлі ( ліва там же загубилася). Обізвавши мене, мого адвоката, лише після вказівки начальника міліції слідчий таки приєднав речовий доказ до матеріалів справи та відправив на експертизу. Але в дивний спосіб: слідчий Пасічник О.Т. поставив завдання експерту встановити вартість цієї однієї туфлі. Хоча і дитині зрозуміло, що в одній ходять лише одноногі каліки! Враховуючи, що, згідно з вимогами наказу МОЗ № 6 від 17.01.95 року такі травми, як втрата будь-якого органу або втрата його функцій, а також невиправне знівечення обличчя відносяться до важких тілесних ушкоджень, мій адвокат заявив клопотання про проведення повторної СМЕ. Але навіть після неї зроблено висновок: легкі тілесні ушкодження. На очну ставку Халус по- явився тільки за повтор- ним викликом. Вів себе впевнено і розв’язно: заявив, що відшкодовувати мені нічого не буде, тому й ніде не працює. А суд, мовляв, нехай думає, як і скільки коштів стягати на мою користь. Зіткнувшись із таким свавіллям у своєму зрілому віці, я з відчаю вирішив звернутися у газету „ Правозахист”, оскільки це моя остання надія. Я прошу опублікувати мого листа, бо боюся ходити вулицями селища, боюся за своїх рідних. Адже проти мене і Халус, і міліція. Я не маю іншого захисту, крім вашої газети. А вже призначено попередній розгляд справи. Якщо судові засідання будуть такими, як і досудове слідство – то нічого доброго я для себе не очікую... З повагою ІВАН ПАНЕЦЬ, смт Воловець.
Ответов - 36, стр:
1 2 All
полная версия страницы