Форум » Русинська проблема » икула староста отжигает! Набирает баллы! » Ответить
икула староста отжигает! Набирает баллы!
tig: Микола Староста: «Перестаньмо воювати й робімо щось корисне для русинської громади» ЗАКАРПАТСЬКА ПРАВДА №9(15471) Центральному телебаченні, так і на авторитетних інтернет-сайтах. Нинішня наша розмова саме з людиною, яка намагається якось роз’яснити Україні ідеї русинства в поміркованих виразах, довести, що не всі русини Закарпаття – радикально настроєні сепаратисти (а саме такий шаблон уже формується!). Микола Староста – член президіуму Народної Ради Русинів Закарпаття – стверджує, що крикливі промови й невиважені дії оскверняють мирну ідею культурного відродження автентичного населення краю. Пан Староста зізнається, що про свої русинські корені дізнався не так давно, однак від того часу заприсягнувся, що покладе всі сили, аби не дозволити «аферистам спекулювати на цій ідеї для власного зиску». – Абстрагуймося від аналізу інтернетних протистоянь (охочі можуть прослідкувати його в блозі «Микола Жалива» на сайті pravda.com.ua). Зосредимося на нагальних проблемах русинства. Перше – питання ідентифікації. – Ваші опоненти кажуть, що в краї гноблять пів¬мі¬льйона русинів, натомість за останнім переписом русинами себе визнали бли¬зько 10 тис. краян… – Почну здалеку. Якщо дивитися інтернетну статистику, то по світу русинів – більше 1,5 млн. А перепис – це така справа: людей навіть агітували не записуватися русинами, мовляв, можуть бути нюанси... Тож переписом не можна міряти ідентифікацію. Також багато випадків є схожих з моїм власним: ще три роки тому я не здогадувався про те, що мої батьки були русинами. Поки не зна¬йшов стару метрику 1942 року. Я зацікавився цим питанням, став вивчати різні джерела, докопувався до суті питання «хто такі русини і звідки вони взялися». Перевіреної інформації було не так уже й багато. Адже ще 1944 року, коли сюди прийшла Красная Армія, питання ру¬синства було досить проб¬лемним для радянської влади. Коли вони його вивчили й зрозуміли, що історія русинів не співпадає з радянською іде¬ологією, вони створили в кожному селі пункти прийому буржуазної літератури. І все спалили в Рахові. Туди ввійшов навіть русинський буквар! Тож русинство стало темою-табу. Вважаю, що Росія, як правонаступник Союзу, мала б вибачитися перед русинами за те, що так брутально перекреслила цю самобутню культуру. І не дивно, що про це говорять усі, крім власне отця Сидора, котрий фінансується з російської кишені! – Зрозуміло. Однак все-таки повернімося до гноблення Україною русинства. Ви поділяєте цю думку? – Не зовсім. І слово «гноблення» тут як мінімум недо¬речне. Просто дехто у вищих ешелонах влади став у позицію страуса, адже визнавши радянські утиски русинства, доведеться переписувати не лише вітчизняну історію, а й робити конкретні кроки для ствердження русинства як автентичної культури Закарпаття. А це вже якось не з руки, враховуючи нинішню ситуацію. Втім, як¬що міркувати таким чином, то на русинів ніколи не буде часу! – Доб’ємо питання ідентифікації. Можливо нині 500 тисяч русинів і не здогадуться про своє русинство? – Якщо зайти на американський еміграційний сайт, то там є чіткі дані, приміром, з 1897 року: ідентифікували себе русинами порядка 750 тис. мігрантів! А вже 1910 перепис зафіксував цифру 47 тисяч! Втім, знову повторюю: дані переписів викривлені через об’єктивні причини! Русини ніколи не мали своєї дер¬жави, тож приписували собі на¬ціональність того, «під ким» вони були! І чи не єдиним оплотом русинства залишилася церква, яка зберегла мову обрядів. Тож тепер, коли греко-католики переходять на украї¬нську службу, є люди, які дуже шкодують, адже звикли до то¬го, аби принаймні в церкві чути русинську. – Тож вважаєте, що на¬віть в незгуртованих руси¬нів є передумови для визнанння їх нацією? – Справді, згуртуватися ва¬жко. Гризня, яка йде між численними керівниками, очільниками, невизнаними мініст¬рами, самопроголошеними месіями нікому користі не ро¬бить. До того, ж отець Сидор зро¬бив нам «послугу»: заплямував як неврівноважених сепаратистів… Саме тому я створюю нову організацію, яка бу¬де називатися Карпатські русини (адже вважаю, що ру¬синство не ділиться на наших-ненаших). Нова організація буде по можливості відмежовуватися від скандальних війн, а більше займатися консолідуванням русинів і розвитком ку¬льтури. – Що буде з русинством, якщо активна його частина не може ніяк дійти згоди? – Вже по телебаченню говорив, що це смішно. В той час, коли немає чим сім’ї годувати, кредити платити – «керманичі» підбурюють людей… Зви¬чайно, від війни не виграє ні¬хто. Справа в тому, що є три основні напрями в закарпатському русинстві. Вони організо¬вані за принципом «хто платить – для того і співаємо». Загалом ідея якогось планомірного руху русинів хороша, але яки¬ми методами це досягається, якою ціною? Проросійська радикальна вітка отця Сидора, друга – світова рада руси¬нів, під патронатом професора Магочія та спонсорства відомого бізнесмена Чепи, а також Народна Рада русинів. Перші дві вітки нич не зробили, крім штампування маріонеткових урядів. Народну Раду (до президії якої належу і я) звинувачували, мовляв, ми куплені Балогою, однак за той час, що я належу до Ради, заявляю: жодної копійки ми не отримали. Навіть газета «Підкарпатський Русин» виходить виключно за нашої (і моєї особисто) під¬тримки. – І тим паче Ваша вітка виступає за автономію... – Україну не можна назвати унітарною державою, адже в складі є автономна республіка Крим! Тож нам потрібна автономія, аби мати розв’язані руки для економічного й культурного розвитку. Аби не їхати за кожним дріб’язковим рішенням на поклон до Києва, не чекати відповідей сотень бюрократів тощо. Інший приклад: недільні школи, які так потрібні для популяриза¬ції ідей русинства, фінансуються Росією чи Словаччиною. Чо¬му держава Україна не мо¬же виділити ті нещасні кілька сотень в місяць на кожну шко¬лу? Мається на увазі, що ми могли б ефективніше хазяйнувати і берегти культуру та церковні обряди наших пра¬дідів. – Основою кожної нації є мова. А тут також не все гладко... – Згоден. Йдуть суперечки, що брати за відправну точку сучасної русинської мови. Я вважаю, що слід відсунути на бік теперішні букварі й граматики і взяти за основу русинський буквар старого зразка, який був спалений в ’44 році, однак таки зберігся. Із сучасних же граматик брати лише розумне зерно й доповнювати, осучаснювати стару граматику. – Якщо є мова, чітка програма, купа людей з керівними амбіціями, то слід запитати: а скільки ж людей підтримало би саме автономію Закарпаття в русинському форматі? – Не багато. Причина цьому зокрема – недолугість тих керівників. Крім гризні між собою ніяка робота в напрямку популяризації не проводилася. Навіть осередків у деяких районах немає! Я особисто роблю, що можу. Уже у Виноградові створюється організація «Карпатські Русини». Однак в юстиції, видно, дано негласну установку не реєструвати русинську організацію! Чі¬пляються до стилістики статуту! Мене часто звинувачують в тому, що я матиму з того якийсь зиск. Але ж це смішно. Я біз¬несмен і знаю, що це самі ви¬датки, а прибутки маю від біз¬несу й мені чужого не треба. Про¬сто для корисливих людей незрозуміло, як це можна займатися потрібною справою розвитку русинства без влас¬ної вигоди!!! – Крім створення чергової організації, що ще запропонуєте для популяризації поміркованої течії русинства? – Першого квітня проведемо фестиваль русинів: це потрібна в культурному плані акція. Що¬до освіти, думатимемо, як під¬няти на суттєво вищий рівень недільні школи і не лише в пла¬ні фінансування. Також важливою є роз’яснювальна робота в інтернеті, який вже кишить неправдивими відомостями, що запускаються всякими «сидорі¬вцями» та «гецковцями». Блог Ми¬коли Жаливи стоїть вже кі¬сткою в горлі для цих дезінформаторів, хоча мене вся інтернетна Україна сприймає спокі¬йно. Адже я якось намагаюся відбілювати русинство й довести, що є в краї мирні русини, роботящі люди, які не підтримують сепаратистів, а просто хочуть якось зберегти залишки тієї знищеної культури. Звертався вже через Інтернет і ще через вашу газету звернуся: не зможу сам протистояти тій бре¬хливій машині, фінансованій ззо¬вні. Тож прошу людей, кот¬рим не байдуже русинство, гуртуватися й робити справу, а не молоти язиком. І тоді нас не будуть вважати чимось неіснуючим, чимось сепаратним чи ра¬ди¬кальним! Ілько РУБАК http://www.ua-reporter.com/content/50083
Ответов - 0
полная версия страницы